Четверо гвардійців рухаються витягнутою колоною по пересічній місцевості. Раптом хтось вигукує: «Дрон на три!». Пронизливе виття FPV-камікадзе наростає миттєво. Безпілотник пікірує на замикаючого. Боєць встигає ухилитися, і поки дрон розвертається для повторної атаки, гримить постріл із рушниці 12-го калібру. FPV розлітається на друзки та падає на землю. Цей влучний постріл зробив напарник бійця. Саме так у 3 бригаді оперативного призначення «Спартан» імені полковника Петра Болбочана НГУ навчають новобранців реагувати на загрозу з неба.

Коли небо стало небезпечним

FPV–дрони – нині одна з найбільших загроз на фронті. Безпілотники–камікадзе б’ють по позиціях, складах і техніці, руйнують фронтову логістику, перерізають маршрути евакуації поранених. Щоби вступити у вогневий контакт із противником, піхоті треба подолати 7–15 кілометрів «kill-зони», яка повністю контролюється з повітря. І поки в тилу розробляють антидронові турелі з автоматичним наведенням та потужні лазери, у бойових гвардійських бригадах роблять ставку на штатну стрілецьку і гладкоствольну зброю, тактику, холодний розрахунок і хитрість.

Існує міф, що по дронах та «Мавіках» стріляти не можна. Але ж дрони-«ждуни», які чатують на техніку на дорогах, прийнято відстрілювати. Отже, виходить, дрони збивати можна, – говорить командир відділення інструкторів бригади «Спартан» старший лейтенант на псевдо Барс.

Він разом із досвідченими пілотами БпЛА розробив адаптаційний курс, який протягом 10-14 днів готує бійців до реалій саме їхньої ділянки фронту. Барс став свідком еволюції дронів у цій війні, адже боронить Батьківщину з перших днів повномасштабного вторгнення рф і пройшов шлях від солдата до офіцера. Війну зустрів у Київській області: у складі тероборони виконував завдання в Бучі, Ірпені та Ясногородці. Згодом він та його друг свідомо обрали Нацгвардію та бойову бригаду «Спартан». Там, будучи вже головним сержантом взводу, хлопець здобув кваліфікацію командира групи швидкого реагування. У грудні 2022-го, після короткого перебування на Харківщині, підрозділ перекинули до Бахмута. Під час одного з боїв, евакуюючи поранених побратимів, Барс сам дістав тяжке поранення: граната вибухнула під ногами. Але завдання він виконав – усіх своїх вивів з-під вогню, хоч сам утратив око. Після тримісячного лікування повернувся в стрій і згодом воював уже на Запорізькому напрямку, в районі Роботиного.

Якщо в Бахмуті дрони переважно виконували розвідку, а скиди з них були ще «кривими», то в Роботиному ситуація кардинально змінилася: коптери швидко еволюціонували й стали повноцінною ударною силою. Саме там Барс уперше побачив, як українські захисники почали боротися з FPV за допомогою мисливських гладкоствольних рушниць, помпових дробовиків і навіть обрізів. А на Покровському напрямку «спартанівці» ефективно застосовують 12-й калібр уже понад рік. Коли Барс очолив відділення інструкторів, він запропонував командуванню системно навчати збивати дрони із гладкоствольної зброї – і отримав зелене світло.

Стрільба по FPV дронам із гладкоствольної напівавтоматичної рушниці 12 калібру Hatsan BTS-12

Вік живи – вік учись

Курс адаптації від Барса обов’язковий як для бійців, що прибувають до підрозділу після БЗВП, так і для досвідчених воїнів, щоб оновити їхні навички. Тут не вчать всього з нуля, а швидко готують до умов і завдань, які чекають уже завтра. Основний акцент інструктори роблять саме на протидії БпЛА. Щоб інтенсив був цікавим і не виснажливим, перші два дні присвячені теорії. Спершу показують, як виглядає «Мавік», пояснюють він виконує функції, на які відстані літає, як працює система скиду і яке навантаження здатен нести. Демонструють українські FPV-дрони та збиті ворожі зразки, щоб бійці могли розрізняти їх у бою. Наприклад, рами російських дронів-камікадзе зазвичай литі, а українських – зварні.

Після цього переходять до практики. Бійців навчають правильно пересуватися відкритою місцевістю, де постійно літають дрони. Завдання – пройти з точки А в точку Б, максимально розтягнувши групу, щоб «ворожому» пілоту було важко обрати групову ціль. Поки одна група рухається, інша стоїть поруч із пілотом і бачить на трансляції, як це виглядає з повітря. Потім групи міняються: кожен боєць сам бачить, як його рухи відстежуються з дрона.

Наступного дня умови ускладнюють: «Мавіки» літають з умовним скидом – навчальною гранатою, а над полігоном кружляє FPV-дрон без бойової частини. Це допомагає бійцям розрізняти дрони на слух: звук «Мавіка» від FPV, від чого залежить алгоритм дій.

Якщо чуєш «Мавік» – треба непомітно залягти й замаскуватися. Якщо FPV – миттєво шукати укриття, – пояснює Барс.

Якщо ж воїн не зреагував – отримує скид імітаційної гранати, яка вибухає білим порошком. Після заняття підрозділ шикують і проводять розбір польотів: інструктори детально пояснюють, чому той чи інший боєць опинився весь у борошні.

Він мав хоча б щось зробити: замаскуватися, знайти укриття, відбігти, зайняти позицію для стрільби, сховатися за деревом. Є шанс, що граната вдариться об гілку й відскочить, – додає Барс.

На п’ятий день за новобранцями «полює» вже не тільки «Мавік», а й FPV – з петардою в пластиковій трубі замість бойового заряду. Якщо дрон влучає в бійця, який проґавив загрозу, заряд спрацьовує гучним хлопком. Шкоди немає – лише дзвін у вухах, та це дозволяє усвідомити свої помилки ще на полігоні.

Далі – стрільби. Із штатної зброї стріляють не по стандартних «грудних» мішенях, а по маленьких гонгах на 100 метрів – це додає азарту й краще тренує влучність. З гладкоствольної спочатку працюють по тарілках з тарілкомета, а потім – по реальних FPV-дронах. Кілька апаратів спеціально пускають у розхід для відточення навичок військовослужбовців. Під час інструктажу чітко визначають сектори стрільби. Потрібно не просто влучити, а «зловити» дрон на кордоні секторів, де перехресний вогонь забезпечує максимальну купність і шанси на ураження. Влучність залежить і від правильного положення тіла та зброї.

Навіть майстру спорту зі стрільби дай 12-й калібр і скажи «влучи в дрон» – він може промахнутися. Вирішують позиція й правильний момент. У FPV вузьке поле зору, і для розвороту він гальмує – саме тоді дрон найбільш уразливий. Стріляти, коли він летить прямо на тебе, – гра на удачу, – каже Барс.

Тому на навчаннях роблять акцент на роботі двійками. Принцип «біжу-держу» працює й проти дронів: поки один під загрозою, другий контролює небо й стріляє. Інструктори наголошують: якщо пілот FPV обрав тебе ціллю, часу майже немає. У викошених посадках буває нікуди тікати, а знайти в небі дрон і прицілитися – вже втрачені секунди. На передовій через гуркіт вибухів важко навіть почути БпЛА, а стрес і втома теж даються взнаки. Але при роботі двійкою шанси вижити зростають в рази.

Ти завжди маєш знати, де твій другий номер. Без чіткої взаємодії нічого не працює, – підсумовує Барс.

На адаптивному курсі навчають працювати зі всієї стрілецької зброї яка є у бригаді та суміжних підрозділах. Адже бійцям на лінії бойового зіткнення нерідко доводиться підбирати й застосовувати зброю, яка опинилася поруч.

Чим і як збивати дрони

Гладкоствольні рушниці для боротьби з дронами у війську з’являються по-різному: щось купують самі бійці, щось передають волонтери, частину закуповує держава. На бойові виходи бійці беруть гладкоствольну зброю разом зі штатною. Хто нестиме дробовик і боєкомплект – вирішують групою. Набої 12-го калібру не надто тяжкі, але об’ємні.

А от який дробовик найкращий – питання індивідуальне. Напівавтоматична турецька рушниця Hatsan BTS-12 із булпап-схемою компактна, швидкострільна, зручна, з коробчастим магазином. Але чутлива до бруду й має багато дрібних деталей. Натомість італійська помпова Benelli Nova – максимально проста й «закрита»: з отворів лише ствол і віконце для заряджання. Схема надійна ще з часів Першої світової. Щоправда, довгий ствол, хоч і дає добру купність, але незручний в окопі.

Немає сенсу купувати зброю за шалені гроші, – каже Барс. – Якщо рушниця протримається на фронті два-три місяці – це вже добре. Помпові системи надійніші, напівавтомати можуть клинити, особливо з неякісними набоями.

Для полювання на FPV Барс радить картеч із кульками по три грами, яких п’ять-сім штук у патроні. Вона дає змогу збити дрон якомога далі від себе. Легші кулі дрон може витримати, важчі – мають менше вражаючих елементів.

Навіть пошкоджений дрон може пролетіти ще п’ять-десять метрів і посікти уламками. Трьохграмові кульки дозволяють відпрацювати по дрону серією: трохи нижче, трохи вище і збоку – якщо стріляти швидко, створюється щільна «хмара» ураження, – додає Барс.

Командир відділення інструкторів наголошує: гладкоствольна зброя ефективна, але не панацея – у відповідальний момент вона може заклинити чи вийти з ладу. Тому на навчаннях відпрацьовують ураження FPV і зі штатної нарізної зброї, яка є в кожного бійця. Успішних прикладів вистачає.

Під час боїв за Роботине мій інструктор «Калина» з АК-74 збив п’ять FPV: сидів на замаскованій СПшці й «хлопав» ті, що пролітали повз. А на навчаннях хлопці поставили своєрідний рекорд – двійка стрільців знищила два дрони-камікадзе, витративши лише 15 набоїв, – розповідає Барс.

За словами «Барса», з нарізної зброї найефективніше працювати перехресним вогнем короткими чергами з дистанції до 80 м, з гладкостволу – до 50 м. Непогано показали себе антидронові набої калібру 5,45×39 мм споряджені дрібним дробом: на навчаннях влучали навіть з 200 м. Але вони малоефективні проти піхоти в бронежилетах і швидко зношують ствол. Та принцип залишається незмінним – стріляти по дронах треба.

Кожен ворожий екіпаж виїжджає на зміну з обмеженим запасом БпЛА. Якщо цей запас вибити, для противника це серйозна проблема: їм доведеться вийти з укриття і переміщуватись. В цей момент їх легко уразити, – каже Барс.