11 вересня підрозділи НГУ та ЗСУ зайшли до міста Куп’янськ. Остаточно українські військові звільнили Куп’янськ 17 вересня, у тому числі, лівий берег річки Оскіл, що розділяє місто. Сили оборони України витіснили ворога від західної околиці Куп’янська приблизно на 6 кілометрів, але противник досі обстрілює промислову зону міста з лісу.
Ворог продовжує завдавати вогневі удари по населених пунктах району касетними боєприпасами та ракетами С-300. Найбільше, за словами місцевих, страждають будинки цивільних та інфраструктура.
Після активних бойових дій артилерії Збройних сил України саме підрозділи НГУ першими зайшли в місто Куп’янськ та здійснили стабілізаційні заходи з метою блокування району, а також обладнали по місту мобільні та спостережні блокпости.
Ми приїхали до Куп’янську, щоб дізнатися про ситуацію у регіоні.
Тут, на позиції Нацгвардії, нас зустрів Сергій, який є кадровим військовим та з перших днів перебуває з добровольцями на східному фронті Харківського напрямку.
Про їхній підрозділ розповідає: «Взагалі, на 99 відсотків ми сформовані з добровольців, кадрових офіцерів у нас зовсім мало. Але усі добре вмотивовані, оскільки більшість серед нас з Харківщини. Чимало хлопців втратили свої будинки під час повномасштабного вторгнення, тому для нас ця війна має і особистий характер».
Сергій каже, що під час таких стабілізаційних заходів у Куп’янську в міському відділку поліції було виявлено приміщення, де утримували людей, з метою отримання інформації про учасників АТО.
«У селищах, що поблизу Куп’янська, колаборанти переховувалися у підвалах. Коли ми здійснювали перевірку території, виявляли їх та передавали у відповідні органи», – розповів він.
Також, гвардієць пригадав, як у перший день відбиття міста, на одному з блокпостів військовослужбовці НГУ виявили 11 окупантів, які заблукали у стороні українських захисників та вийшли в «руки» гвардійців.
Зайшовши у Куп’янськ нацгвардійці перші 3-4 дні допомагали цивільним евакуйовуватися під шквальними обстрілами, орієнтували безпечними маршрутами, аби люди не потрапили у «гарячі місця».
«Також наші медичні групи допомагали літнім людям ліками. Елементарно, гвардійці навіть рубали дрова та лагодили понівечене господарство», – розповів Сергій.
За його словами місто покинула більша частина населення. Цікавий і той факт, що сотні дітей вивезли до росії, буцімто до таборів відпочинку, обіцяючи батькам безпеку для їхніх дітей. Проте до сьогодні ті батьки не знають про долю своїх дітей.
Нацгвардієць каже, що окупанти відійшли на тимчасові позиції за містом. Підрозділи Сил оборони України продовжують контрнаступ і змушують окупанта тікати.
Сергій вважає, що рашисти будуть відступати далі до великих населених пунктів Луганщини (Сватово, Старобільск), де спробують закріпитися і організувати оборону. Проте гвардієць переконаний, що ворогу це не вдасться.
«Контрнаступ – це ейфорія. Це як відкриваєш пляшку шампанського і воно виливається назовні. Більша частина російських військових з бойовим досвідом вже загинули або перебувають в полоні, тому вони не мають зараз нормальних командирів, і це наша чи не основна перевага. Тому, навіть ця мобілізація, яку проводять у рф, їм не допоможе, а створить хаос у їхній країні та призведе до ще більшого скорочення населення росії», – зазначив Сергій.
Пресслужба НГУ
