Сержант Національної гвардії України Юрій Костюк, позивний Чоловіче, добре пам’ятає свій перший бій. 1 травня 2022 року він вів вогонь із вікна будівлі, коли помітив, що поруч постійно відлітає цегла. Лише згодом зрозумів: уламки сипалися від його власних пострілів, які влучали у стіну, що надійно захищала його від ворога.
Спершу думав, що противник так прицільно працює. А потім зрозумів, що це ж я сам», — пригадує з усмішкою Юрій.
Цю історію він часто розповідає новобранцям під час занять з бойової підготовки, підкреслюючи:
Не соромно чогось не знати. Соромно не вчитись і не прагнути стати кращим».
Свій позивний Чоловіче він отримав випадково — після жартів побратимів і радіообміну. Так, ім’я, яке спершу здалося тимчасовим, закріпилося за ним на передовій.
За роки служби Юрій урятував життя щонайменше чотирьох бійців. Один із найяскравіших епізодів стався поблизу міста Покровськ, коли він надавав допомогу тяжкопораненому побратиму. Попри втрату сил і відчай того бійця, він наполегливо зупинив кровотечу, використав трофейні аптечки та врятував життя військовослужбовця.
Згодом у шпиталі в Дніпрі вони зустрілися знову. Я запитав:
Ти, мабуть, мене не пам’ятаєш?». Він довго мовчав, а тоді сказав: «Я пам’ятатиму тебе до кінця життя», — розповідає Юрій.
Сьогодні йому 27 років. Він переконаний: жити в історичний час означає самому творити історію. Боєць підкреслює, що у війську потрібні спеціалісти різних напрямів, але найкращими завжди стають ті, хто пройшов піхоту:
Піхотинець знає справжні труднощі й ніколи не скаржиться».
Історія Юрія Костюка — це приклад мужності, відваги та незламної відданості побратимам і Батьківщині.
Група комунікації Заходного ТУ НГУ
