Евакуація – це завжди відповідальність, змішана зі страхом. На позиціях нею займалися не лише медики чи санітари. Поранених і полеглих героїв виносили ті, хто був поруч, та ті, в кого більше сил», – каже стрілець-санітар.

Найважче, за його словами, було проходити відкриті ділянки без укриття. Саме там бійці ставали легкою ціллю для ворожих дронів та артилерії. Попри все, Валерій та його побратими завжди йшли вперед, щоб забрати своїх.

Повномасштабне вторгнення застало гвардійця в Нідерландах. Каже, одразу сів на автобус додому. І виявилося, що всі чоловіки навколо теж поверталися, щоб мобілізуватися. Так він опинився у військкоматі та пішов служити в Нацгвардію. Спочатку потрапив до 2 Галицької бригади, а зараз служить у 24 полку імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Після завершення війни Валерій мріє повернутися до мирного життя, щоб обіймати рідних без поспіху і страху та відбудувати країну разом з побратимами. Війна забрала в нього затишок, але подарувала віру в людей поруч. Його мрія проста й водночас велика – наблизити мир, аби розпочати нову історію у вільній та сильній Україні.

Дивіться сюжет Суспільного про відважного гвардійця.