Робота бойового медика бригади «Спартан» на фронті постійно відбувається у щохвилинній напрузі як фізично, так і морально. Проте саме завдяки його невтомній праці здійснюється порятунок наших гвардійців і збережено безліч життів.
«Наш екіпаж складається з двох людей, це медик і водій. Медику потрібно надати домедичну допомогу, а водію – доставити в цілості медика та пораненого до стабілізаційного пункту», – розповідає медик евакуаційної групи Циба.
Нацгвардієць ділиться, що алгоритм їхньої роботи не складний, але в ньому важлива кожна деталь та кожна хвилина, бо від них залежить життя хлопців. Його головне завдання швидко реагувати на кожен виклик, а також стабілізувати стан поранених бійців для їх подальшого евакуювання до стабілізаційного пункту.
«У мене є освіта середня спеціальна – фельдшер, але коли я прийшов до військової служби тут для мене відкрилась тактична медицина, вона відрізняється від цивільної, тут по іншому надається допомога», – додає Циба.
Гвардієць ділиться, що при надаванні допомоги бійцям окрім екстреності та професійності евакуаційної групи, одним з важливих елементів є комплектування машини евакуації та особистого рюкзака медика.
«В цій машині повинно бути усе: це носилки жорсткі та м’які. М’які носилки більше використовуються для того, щоб пораненого нести з позиції, чи діставати з високої броньованої машини, якщо поранений дуже «тяжкий». Повинен бути рюкзак, в якому є все для надання медичної допомоги, поки веземо бійця – це бандажі, перев’язки, крапельниці й всі знеболювальні препарати. Рюкзак необхідний для того, щоб виходити на позицію. Якщо вже людина знаходиться в машині, то в нас усе знаходиться всередині: це і турнікети, бандажі, рукавички, ножиці, щоб зрізати броню, шприці, перев’язувальні матеріали, оклюзійні пов’язки та бинти – це все для того, щоб довести людину до стабілізаційного пункту», – розповідає Циба.
Також, Циба каже, що бойовим медиком може стати кожен охочий, бо допомога на лінії фронту відрізняється від цивільної медицини, тут головне швидкість та оперативність надання допомоги й цьому можна навчити кожну людину – головне бажання. Медик зауважує, що у роботі є як і тяжкі моменти, так і приємні, які дають наснагу продовжувати свою службу кожного дня.
«За весь час роботи наш екіпаж врятував більше сотні життів наших воїнів. Найприємніше те, коли надаємо допомогу, що ми нашим хлопцям рятуємо життя, коли бачимо, що вони одужують. Найголовніше – хлопці живі».
Відділення інформації і комунікації Східного ТУ
