41-річний гвардієць з Білгород-Дністровського району Одещини на псевдо Сітроен до повномасштабної війни, більш ніж п’ятнадцяти років, працював далекобійником: за плечима Юрія мільйони кілометрів шляхами України та Європи.
У 2021 році Юрій отримав спеціальність «ветеринар», аби отримати можливість працювати на вантажних транспортних засобах, призначених для перевезення великої та дрібної худоби, втім, через повномасштабне вторгнення російських загарбників він був змушений відкласти це бажання.
«Чесно кажучи, я не думав, що повномасштабна війна дійсно розпочнеться, гадав, що це економічно невигідно нікому. Пам’ятаю, я тоді щойно повернувся з Європи. Навіть після перших прильотів, я був упевнений у тому, що все буде добре, що здоровий глузд переможе, але потім зрозумів, що війни не уникнути», – ділиться своїми спогадами гвардієць.
Зважаючи на те, що уникнути повномасштабного вторгнення було вже неможливо, Сітроен, який до того не мав жодного досвіду у військовій справі, вирішив добровільно приєднатись до війська.
«11 березня 2022 року я прокинувся зранку і сказав дружині, що йду мобілізуватись. Спочатку записався до місцевої територіальної оборони, а пізніше потрапив уже до 11 бригади імені Михайла Грушевського Південного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України, у лавах якої перебуваю і зараз», – згадує Юрій.
Згодом отримав можливість допомагати побратимам тим, чим вміє найкраще – став водієм одного з артилерійських підрозділів. Сам воїн каже, що певний час було важко перелаштуватися з цивільного життя на військове, але Сітроен упорався.
«Далекобійник – це людина, яка завжди працює одна, належить сама собі, мандрує Україною чи Європою, не знаючи кордонів, а тут – казарма, стіни, щоденно багато людей поруч… Але надалі якось пристосувався, втягнувся, люди ж до всього звикають!» – каже гвардієць.
За час служби у Нацгвардії Юрій із побратимами виконав чимало бойових завдань безпосередньо на лінії зіткнення південного напрямку. Скільки конкретно – не знає, бо не веде облік, а найбільше йому запам’ятався перший бойовий досвід.
«Перший бойовий досвід був у Миколаївській області. Виїхали на позицію, розгорнули гармати. Пам’ятаю, ми тоді кілька разів потрапили під обстріли. На щастя, все обійшлося, відпрацювали без втрат», – коментує Юрій.
Бути водієм у бойових умовах – це завжди додаткова відповідальність: за себе, за побратимів, за транспортний засіб. Сітроен запевняє, що головне у таких ситуаціях – не розгубитися, діяти так само, як і у звичайному житті, але з ще більшою відповідальністю. До того ж, доволі часто водіям доводиться прискорюватися та приймати рішення швидше, ніж зазвичай.
Під час виїздів на завдання в салоні автівки, якою керує Юрій, частенько лунають українські пісні, що допомагає нацгвардійцям боронити рідну землю від ворога, знищувати противника та прагнути до перемоги. Про одну з локальних перемог – найціннішу для екіпажу автівки, він згадує скромно, але з гумором:
«Звичайно, найціннішою ціллю, яку вразили хлопці, був танк. Сталося це минулого року. Але про це вже краще розкажуть самі артилеристи, їм було дуже приємно від того влучання, вони ж стріляли, а я – так, збоку стояв. Моєю задачею було вже витягнути їх звідти якомога скоріше після цього».
Нещодавно Сітроен придбав гумовий човен, аби мати змогу відпочивати після бойової роботи з вудкою у руках, але є в нього ще одна мрія, яку він хоче втілити у життя після перемоги України.
«Я дуже давно хочу з’їздити разом зі своїми рідними покататися на лижах… Пригадую, як проїздив автобаном в Австрії: їдеш, дивишся на гори, а звідти люди на лижах спускаються, просто краса… А я на фурі їду. Мрію якось побувати на їхньому місці. Необов’язково в Австрії, можна й у Карпатах!» – ділиться мрією водій-нацгвардієць.
Скромний, простий у спілкуванні, справжній професіонал своєї справи, гвардієць на псевдо Сітроен переконаний у тому, що перемога буде за Україною, та просить усіх українців, незалежно від того, де вони знаходяться зараз під час війни, вірити в успіх українських військових, допомагати їм, підтримувати та поважати їхню працю.
Група інформації та комунікації Південного Одеського ТУ
