У минулому гвардієць на псевдо Павук співробітник Групи швидкого реагування міста Львова. З перших днів повномасштабної війни він став на захист державного суверенітету в складі частини, де раніше проходив строкову службу.
Влітку підрозділ, в складі якого був гвардієць, вибув для виконання бойових завдань на Луганському напрямку.
«Ротація для мене почалася не з самих приємних речей – загинув наш командир взводу і мені довелося виконувати його обов’язки. Це велика відповідальність і це не те, до чого готуєшся на злагодженні, проте на війні таке трапляється і довелося звикати до нових обов’язків», — розповідає гвардієць.
Хлопці тримають позиції в Серебрянському лісі. Ця територія характеризується різноманітністю рельєфів: тут є й ліси, й річки, і гори, і болота. Ведення бойових дій там ускладнюється низькою видимістю та близьким розташуванням позицій противника.
«Тут безперешкодно та цілодобово літають ворожі дрони під що росіяни підлаштували дуже вдалу стратегію дій – якщо ти намагаєшся їх збити стрілецькою зброєю, то одразу по твоєму «квадрату» починає насипати ворожа артилерія – тому краща тактика це просто зменшити свою «активність» позиціях до мінімуму та залишатися непоміченим для противника», – зазначає Павук.
Поранення гвардієць отримав коли повертався з позицій. З лісу роздалось кілька пострілів, кулі прилетіли в ліву руку.
«Я скотився зі стежки в яму з-під вибуху, накинув собі турнікет. Далі росіяни спробували закидати мене “вогами” з дронів. Близько 3 годин я перечікував обстріл. Турнікет сам собі послабляв потроху, згодом зробив тампонаду в місці поранення – це зберегло мені руку надалі».
Перечекавши обстріл Павук успішно дістався до точки евакуації. Руку було серйозно пошкоджено – у двох місцях було роздроблено кістку.
Не зважаючи на тривале лікування та подальшу реабілітацію, настрій гвардійця залишається рішучим:
«Хочу якнайшвидше вибратись із зелених лікарняних стін і, звичайно ж, повернутись до своїх козаків».
Відділення інформації і комунікації Північного Київського ТУ
