Боєць із позивним Циган нині боронить українські позиції на передовій. Його досвід, спокій та впевненість стали опорою для побратимів, які вперше стикаються з реаліями бою.
“Це вже не перший мій військовий досвід. Я знав, на що йду, і був готовий. Але для багатьох хлопців, які вперше зайшли на позиції, це було дуже страшно”, – ділиться Циган.
Штурмували щоденно — ворог використовував артилерію, техніку та навіть авіацію. Одного разу противник зайшов під прикриттям густого туману, впевнений, що наші бійці вже знищені. Але гвардійці зустріли окупантів і дали гідну відсіч.
“Вони йшли, як до себе додому, навіть не думали, що ми ще тримаємось. Але хлопці не злякалися, вистояли й розбили їх”, – згадує Циган.
За словами Цигана, найважливіше — бути готовим до штурму та діяти впевнено:
“Я одразу казав хлопцям: якщо бачите ворога, дійте без вагань. Тут немає місця на роздуми”.
Одного дня їхні позиції атакувала колона техніки. З 36 танків до передової дістались 11. Передня машина підірвалась на міні, і вся колона завмерла. Це стало точкою відліку: наші відкрили вогонь, почали працювати артилерія і дрони.
“Техніку розбивали мінометники, а дрони нищили піхоту. Вороги не розуміли, звідки вогонь, і падали, як мухи”, – розповідає Циган.
Циган підкреслює важливість злагодженості між підрозділами: дрони не допускають ворога до позицій, а мінометники ефективно знищують техніку. Завдяки цьому українським воїнам вдається тримати оборону навіть у надскладних умовах.
“Я переконую себе: я не прийшов забирати їхні життя. Це вони прийшли забрати моє. У мене немає вибору, окрім як захищатися”, – говорить Циган.
Для нього ця війна — боротьба не лише за життя, а й за майбутнє України. Він впевнений, що завдяки професіоналізму, відвазі та єдності українські воїни здолають будь-яку загрозу.
