Іван, у минулому професійний плиточник, а нині – молодший сержант рівненського підрозділу Національної гвардії України на псевдо Майстер. На фронт пішов добровольцем у перші дні повномасштабного вторгнення. На його рахунку дві ротації на сході. Перша – Невельське і Північне (до 2024 року — Сєверне), де його підрозділ тримав оборону на Покровському напрямку. Друга – під Єлизаветівкою, де ситуація була значно складнішою: противник атакував постійно, а відступити означало віддати ворогу село за спиною.
За словами Майстра, стрілецькі бої точилися на відстані 15–30 метрів, іноді – майже впритул. Ворог під’їжджав на мотоциклах, спішувався і йшов у наступ.
З моєї позиції було видно бруствер і переміщення ворогів. Вони заїжджають як на мотоциклах, так і на самокатах. Окупанти не соромляться, їдуть, як до себе додому, спішуються і йдуть тебе штурмувати. Стрілецькі бої були на відстані 15-20-30 метрів, а найближчий майже впритул», – розповідає нацгвардієць.
Під час одного з боїв його бліндаж тричі засипало після прильотів. Вижити вдалося лише завдяки правильному екіпіруванню, знанням і, як каже сам боєць, Божій волі. В каску прилетіло уламками – шолом витримав, а от навушники та кріплення для нічника були знищені. Автомат теж посічений.
Сьогодні Майстер на посаді інструктора і передає свій бойовий досвід новим гвардійцям, аби кожен боєць був готовим до найскладніших викликів.
На війні не буває вузьких спеціалістів. Ти маєш бути універсальним бійцем: медиком, зв’язківцем, штурмовиком, сапером. Інакше – не виживеш», – каже військовослужбовець.
Детальніше про бойовий шлях гвардійця, мотивацію боротися і бойове братерство дивіться в сюжеті телеканалу «Інтер».
Група комунікації Західного ТУ НГУ
