Позивний Капуч дістався гвардійцю від капучино, адже до повномасштабної війни у хлопця була своя кав’ярня.
На другий день вторгнення він разом з другом прийшов в частину, де проходив строкову службу, мобілізувався та отримав зброю. Влітку Капуч з побратимами виїхав в зону активних бойових дій на Схід України. Брав участь в обороні Бахмута, звідки повернувся лише перед Новим Роком.
“росіяни намагаються знищити місто. Якщо згадати всі фільми жахів, які я бачив, це все одно не передасть ситуацію в Бахмуті, – розповідає гвардієць. – Нас можна порівняти зі скелями, а їх з хвилями, одна за одною вони накочуються на нас та розбиваються”.
За словами гвардійця, найбільше дивували не наступи з ранку до ночі, а те, що окупанти навіть не намагалися змінити тактику. Після знищення першого загону, який наступав, другий йшов тим же шляхом, за ним йшов третій, четвертий, п’ятий. Здавалося, що вони більше боялись тих, хто їх відправляв, ніж нас.
Основним завданням нацгвардійців було утримати позиції та не дати оточити інші підрозділи. Капуч згадує, що військових вражала реакція і підтримка місцевих: “В одному з населених пунктів Луганщини, коли ми сиділи в окопах і працював ворожий танк, прийшла бабуся, щоб пригостити нас козиним молоком. Дуже тепло нас зустріли й у звільненому Лимані”.
“Це загарбницька війна, де вони прийшли забрати нашу територію. росіяни показали всьому світу своє справжнє обличчя. Я тут, щоб захистити своїх рідних і друзів, на нашому поколінні лежить велика відповідальність закінчити цю війну. Після перемоги буду подорожувати Україною та досліджувати її мальовничі куточки”, – каже Капуч про плани на майбутнє.
