Спецпризначенці Нацгвардії навіки вкрили себе славою у боях з окупантами. Нещадно бив ворога і майор Анатолій Лоюк, який поклав своє життя на Донбасі навесні 2023 року.

Анатолій Миколайович народився 19 січня 1997 року у селі Росоша на Вінниччині. З дитинства хлопець мріяв стати офіцером і захищати свою країну. Тому вступив на навчання на командно-штабний факультет Національної академії НГУ. Після випуску в 2018 році лейтенант Лоюк розпочав службу в 1 Президентській бригаді оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка НГУ, а згодом поповнив лави офіцерів окремого загону спеціального призначення Північного Київського територіального управління НГУ (нині – 1 окремий загін Центру спецпризначення «Омега» НГУ).

Після початку російського широкомасштабного вторгнення Анатолій Лоюк разом зі своїми побратимами став до оборони столиці. Особливо відзначився гвардієць під час боїв за місто Ірпінь. Якось, підібравшись впритул до ворога, офіцер зумів точно передати артилеристам координати, за якими було уражено колону техніки загарбників. Від бронемашин, що групувалися для наступу, залишилася груда обгорілих уламків. За проявлену звитягу під час захисту та звільнення від окупантів Київщини командувач НГУ нагородив Анатолія Лоюка нагрудним знаком «За доблесну службу».

В ОЗСП разом із Анатолієм ми служили ще до початку великої війни, – розповідає командир групи, до складу якої входив майор Лоюк. – Хлопець був спокійний, врівноважений, ніколи не привертав до себе зайвої уваги. Він мав позивний «Хижак». Я навіть деколи усміхався – щось на хижака Толя був зовсім не схожий. Але усе змінила війна. Сам був свідком того, як деякі військовослужбовці, які у мирний час удавали з себе «Рембо», у реальній бойовій обстановці показували себе не дуже добре. А Толя – навпаки. Я багато разів брав його з собою на дуже складні бойові завдання. І щоразу, навіть коли мали бути на волосину від смерті, Толя казав: «Та дрібниці! Все зробимо, командире!». І таки робив…

Після звільнення Київщини від окупантів Анатолій Лоюк продовжив воювати на Харківщині. Для побратимів він став взірцем сміливості й рішучості. Деколи можна було навіть позаздрити його військовій вдачі. Приміром, 17 квітня 2022 року у районі села Заводи Харківської області Анатолій у складі бойової групи прийняв бій із ворожою ДРГ, особисто знищивши з автомата трьох окупантів.

Наприкінці квітня групу Анатолія Лоюка було передислоковано на Донеччину. 26 квітня 2022 року поблизу селища Новодмитрівки майор Лоюк проводив розвідку переднього краю лінії оборони. Помітивши скупчення російської техніки, офіцер негайно передав координати артилеристам, які влучними залпами знищили три танки, п’ять БМП та один МТЛБ загарбників. Незабаром майор Лоюк побачив у небі ворожий вертоліт Мі-8. Навівши ПЗРК «Ігла», Анатолій Лоюк здійснив прицільний постріл і збив гелікоптер.

У червні 2022 року майору Лоюку випало взяти участь у героїчній обороні міста Сєвєродонецька Луганської області. Там «Хижак» проявив свої найкращі якості воїна.

Запам’ятався один епізод, – знову розповідає командир групи Анатолія. – У Сєвєродонецьку ми засіли в одному з будинків. На нас пішли в атаку росіяни. Сили були нерівні. Їх було у кілька разів більше, ніж нас, крили вогнем з усіх боків. Один наш офіцер почав по рації запрошувати підмогу, я в цей час дивлюся на Толю, а він собі преспокійно сидить на підлозі і споряджає набоями магазин до автомата. Стрілкотня ні на секунду не припиняється, десь арта гупає. А «Хижака» наче це взагалі не бентежить. Він подивився на мене і питає: «Командире, що будемо робити? Відходити?». Я відповів: «Та яке відходити. «Мінусувати» будемо окупантів! До останнього…». А Толя мені і каже: «Я теж так вважаю, командире. Будемо їх множити на нуль!». У той момент Анатолій усміхнувся. А я про себе подумав, що з такими побратимами мені все по плечу, найстрашніший бій виведемо на свою користь…

У лютому 2023 року майор Лоюк знову повернувся на Донеччину. Там він входив до складу розрахунку ПТРК «Стугна» і полював на ворожу бронетехніку. Так, 14 лютого 2023 року майор Лоюк знищив дві російські БМП, а 22 лютого уразив ворожий танк.

Свій останній бій Анатолій прийняв 31 березня 2023 року під Авдіївкою. Зайнявши позицію з ПТРК «Стугна», офіцер виявив замаскований протитанковий ракетний комплекс росіян, який він успішно знищив. Ворог почав артилерійський обстріл. Гвардієць змінив позицію, встиг зробити ще один пуск ракети зі «Стугни», влучивши у групу піхоти противника. Однак у цей момент поряд розірвався ворожий снаряд. Майор Лоюк загинув. З перехоплених радіоперемовин росіян згодом стало відомо, що своїм останнім пострілом спецпризначенець знищив і тяжко поранив до десятка окупантів.

Загибель Толі для нас стала неймовірним ударом. Якщо чесно, вся наша група ледь стримувала сльози. Спитаєте: коли плачуть спецпризначенці? А я відповім. Коли обривається життя таких неймовірних воїнів і добрих людей, як майор Анатолій Лоюк. Вічна йому пам’ять і слава! – діляться побратими Анатолія.

5 квітня 2023 року гвардієць був похований у рідному селі Росоша Теплицької громади на Вінниччині. Вдома його не дочекалися батько, мати, сестра, кохана дівчина. Анатолій так і не встиг одружитися і створити сім’ю.

З болем сприйняли звістку про загибель Анатолія Лоюка й односельці. Люди знали, що він воює на фронті спецпризначенцем у Нацгвардії, поважали й захоплювалися ним. Віримо, що пам’ять про відважного воїна житиме в серцях нових поколінь наших співвітчизників, для яких Герой України виборював світле і мирне майбутнє.

За матеріалами видання «Гвардія»