Я – харків’янин, я люблю своє місто. Ніколи Харків російським не був. Ще дитинства пам’ятаю: у мене на районі був напис «їдальня» українською», – говорить Андрій.

З перших днів нацгвардієць не боявся брати відповідальність за побратимів. Так і став командиром відділення. Переконаний: головне для цього знати потреби і стан бійця.

У грудні 2023 у Кліщіївці Челентано уперше побачив ворога в обличчя.

Я хлопцям кажу: «Нас по вечірньому «сіряку штурмануть». Готуємось. І потім команда з дрона: «Хлопці, до вас їде багі». А потім команда: «Це не багі, це два «квадрики». По п’ять на кожному квадрику». Я кажу: «Хлопці, гранати, і займаємось цим». І вони тільки почали вивантажуватися, і ми дали їм по зубах, скажімо так. І тоді, як потім з’ясувалось, це був «Ахмат». Всі залишились там», – пригадує слобожанський «скіф».

У Кліщіївці Челентано був поранений, коли росіяни атакували позицію дронами.

«Челентано, вийшов з окопчика, побачив, що FPV-дрон зробив уже коло, заходить на удар. Буквально 10 метрів не долетів, і по ньому відкрив прицільний вогонь. FPV-дрон зірвався в повітрі, але пробив його осколками руку  наскрізь. Його евакуювали. Пробув в точці евакуації десь добу. Перемотали, перебинтували руку, а тоді запропонували йому вернутися у стабцентр. А він повернувся назад на позицію», – розповів офіцер НГУ Бур.

Сьогодні Челентано відновлюється, проте вже не може воювати в піхоті через стан здоров’я. Але збирається далі служити в рідній 5 Слобожанській бригаді «Скіф». І мріє про те, яким буде його улюблене місто – Харків – після війни:

Як Барселона, щоб було все хай-тек, паркінги під землею, європейське, скляне, прозоре місце. З чистою річкою. Хай катаються по ній човники з парасольками!».

Група комунікації Східного Харківського ТУ НГУ