Медики у зоні бойових дій відіграють дуже важливу роль. Від їхньої оперативності та рівня підготовки залежить життя поранених бійців. Одним із таких професіоналів є капітан медичної служби Марина Рязанцева. Жінка воює за Україну уже дев’ятий рік. Має бойову нагороду – медаль «За військову службу Україні». Нині проходить службу у 1 Президентській бригаді оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка НГУ.
Марина закінчила Донецький національний медичний університет за спеціальністю «Лікувальна справа» та певний час працювала сімейним лікарем у своєму рідному місті Дебальцеве. Саме там у 2014 році вона зустріла початок війни.
В перші місяці АТО на базі нашої лікарні був обладнаний стаціонарний пункт, куди доправляли поранених бійців. Таким чином, я почала займатись пацієнтами, які дістали поранення чи бойові травми, ще до того як потрапила на військову службу, − пригадує жінка.
У 2015 році, коли стало зрозуміло, що окупація міста неминуча, Марина разом з родиною переїхала до столиці. Тоді якраз тривала чергова хвиля мобілізації. Отримавши пропозицію стати медиком в одному з підрозділів Національної гвардії, Марина погодилась без роздумів.
Не встигла одягнути однострій, як розпочалося її перше бойове відрядження. Марина Рязанцева виконувала завдання у складі медичної роти, дислокованої у місті Бахмуті Донецької області. Зокрема, забезпечувала надання допомоги та здійснювала евакуацію поранених по всій лінії фронту. За сміливість і неймовірне почуття обов’язку побратими дали Марині позивний «Моджахед». Попри негативне забарвлення цього слова, яке необізнані люди вважають мало не синонімом поняття «терорист», насправді воно означає борця, воїна, який присвячує себе добрій праведній справі.
2016 року Марина Рязанцева отримала пропозицію долучитись до батальйону оперативного призначення імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького. У складі нового підрозділу вона продовжила рятувати життя солдатів. А ще проводила інструкторські заняття для бійців різних підрозділів та цивільного населення, навчала користуватися індивідуальними аптечками, надавати першу медичну допомогу. Словом, повністю присвятила себе тому, що вміла робити найкраще.
За два місяці до повномасштабного російського вторгнення у жінки завершився контракт з Нацгвардією і вона вирішила трохи перепочити. Однак всі плани зруйнувались 24 лютого 2022 року. Марина повернулась до служби у медичному пункті батальйону імені генерала Кульчицького, який пізніше увійшов до складу 1 Президентської бригади НГУ.
3 березня 2022 року на той час іще старший лейтенант медичної служби Марина Рязанцева була направлена в район Горенки Бучанського району. До війни це було квітуче заможне село неподалік Гостомеля, але буквально за тиждень воно перетворилося на вогневий рубіж. Дістатись до визначених позицій було вкрай складно. Гвардійська колона потрапила під мінометний обстріл окупантів, внаслідок чого було пошкоджено багато техніки, зокрема і медичний автомобіль, а потім була атакована диверсійно-розвідувальною групою противника. З’явилось багато поранених, яким необхідна була термінова евакуація.
Втративши медичний спецтранспорт, ми мусили використовувати те, що залишилось на ходу. Це виявився броньований автомобіль. Він був непридатний для транспортування поранених, але ми виходили з того, що мали, − пригадує Марина. − Всіх одразу забрати не могли, тож вивозили хлопців по черзі, в залежності від тяжкості стану. За кілька рейсів нам вдалося евакуювати 12 поранених бійців, згодом всі вони одужали і повернулися у стрій. Звертались за допомогою і місцеві жителі. Ми робили, що могли – відвозили їх до лікарень та просто подалі від епіцентру бойових дій.
Марина Рязанцева була настільки зосереджена на виконанні своїх обов’язків, зокрема на поранених, яких уже знайшла, та тих, які могли би ще десь залишатись, що навіть не одразу відчула симптоми контузії, яку дістала під час обстрілу. Як тільки місію було завершено, самопочуття жінки різко погіршилося, проте вона сама собі призначила терапію, щоб далі залишатися у строю.
Саме за цей бойовий епізод 17 березня 2022 року Президент України відзначив капітана медичної служби Рязанцеву медаллю «За військову службу Україні». Нагороду жінка отримала уже за тиждень, 26 березня, коли Володимир Зеленський приїхав до однієї зі столичних частин НГУ, щоб привітати гвардійців із професійним святом.
До речі, під час оборони столиці саме медичній бригаді Марини Рязанцевої випало доправити до лікарні пораненого журналіста американського телеканалу «Fox News» Бенджаміна Холла. Він зі знімальною групою прямував до Ірпеня, але потрапив під російський обстріл. Чоловік втратив око, ногу, але завдяки тому, що гвардійці швидко довезли його до операційної, залишився живим.
Після завершення активних бойових дій під Києвом Марина у складі свого підрозділу не раз відряджалась на схід країни, рятувала поранених на ділянках фронту в Донецькій, Луганській та Харківській областях.
Найтяжчим у своїй роботі лікарка вважає те, що не всіх постраждалих вдається витягнути з того світу. Адже без втрат на війні не буває. Подолати важкі переживання та відновитися емоційно допомагають колеги та спілкування з рідними. Впевненості додають і щирі слова вдячності від побратимів, які після лікування повертаються у свої підрозділи. З багатьма із них жінка продовжує підтримувати дружні стосунки.
Пригадую історію бійця, який після вибуху дістав опіки обличчя та очей. Під час евакуації у нього на голові була пов’язка, тож він не міг мене бачити. Щоб розуміти, що поранений при тямі, я всю дорогу з ним розмовляла. І в одну мить він затих. На моє запитання «Що трапилось?», солдат відповів: «Ви знаєте, ваш голос так схожий на голос моєї мами!». Що й казати, я була вражена. Згодом я слідкувала за долею цього хлопця та надзвичайно раділа тому, що йому вдалося врятувати зір, − каже жінка.
Значний професійний досвід та постійне прагнення до самовдосконалення допомагають Марині впевнено крокувати кар’єрними сходами. Не так давно капітан медичної служби Рязанцева обійняла посаду заступника командира медичної роти з лікувальної роботи 1 Президентської бригади оперативного призначення НГУ. Це свого роду пересувний госпіталь, в якому гвардійці мають змогу проходити лікування як амбулаторно, так і стаціонарно. І хоч зараз Марина виконує свої обов’язки в тилу, завжди готова вирушити у зону бойових дій, аби продовжити рятувати життя та здоров’я своїх побратимів.
Cтарший лейтенант Олена Сарських
