Крістіан Давид, на псевдо Діор, пішов служити добровільно у березні 2023 року. Його старший брат уже був у лавах Національної гвардії України, і коли він покликав молодшого слідом за собою, той без вагань погодився.
Перші бойові виходи
Перший серйозний виїзд припав на серпень. Давид та його побратими отримали завдання посилити позиції у Серебрянському лісі, поблизу Кремінної. Чоловік мав доставити бійців на передові позиції та здійснити ротацію. Шлях пролягав через небезпечну зону, де кожен крок міг бути останнім.
«Ми ходили групами по 4-5 осіб, зберігаючи дистанцію 5-7 метрів, щоб уникнути виявлення ворожими дронами. Якщо дрон наближався, ми зупинялися, ховалися під деревами і чекали, коли він відлетить» – розповідає Крістіан.
Одного разу під час переходу на позиції побратими по рації попередили про ворожий дрон. Діор миттєво віддав наказ зупинитися і сховатися. Вони чекали 10-15 хвилин, поки повітряна загроза минула, і лише після цього продовжили рух.
Бої під Покровськом
За п’ять місяців у Серебрянському лісі Давид мав час на відпочинок і відновлення, а потім знову повернувся на фронт. Його підрозділ перекинули на інший напрямок – Покровський. Саме там на нього чекало найскладніше випробування.
Уже на другий день чоловік з побратимами отримали наказ виходити на допомогу, бо були поранені. Це вже не був ліс, а посадка – відкритий простір, де ворог легко міг виявити гвардійців. Після евакуації поранених група залишилася тримати оборону. Вони почали укріплювати позиції, риючи окопи.
Штурми почалися орієнтовно о 6-й ранку. Ворог атакував невеликими групами по 4-5 людей кожні пів години. Бійці не встигали навіть поїсти. Важливо було лише одне – тримати оборону.
Поранення і повернення
Ближче до обіду росіяни почали обстрілювати гвардійців. Давид не почув виходу, але приліт відчув сповна – вибухова хвиля відкинула його в яму.
«Я не одразу зрозумів, що мене поранило. Було навіть весело. Побратим сказав, що в мене уламок у коліні, але я вже не міг рухати ногою» – згадує чоловік.
Попри поранення, штурми не припинялися. Побратим заряджав магазин, а Діор, незважаючи на біль, продовжував стріляти. Лише за кілька годин його вдалося евакуювати.
Зараз боєць проходить лікування. Але, незважаючи на всі труднощі, він чекає на можливість повернутися на фронт. «Чекаю ротацію, хочу знову до наших хлопців», – каже Крістіан Давид.
Повну історію про незламного гвардійця дивіться у сюжеті телеканалу «Суспільне».
