24 березня 2026 року в Києві відбулася церемонія нагородження «УП 100: Сила жінок» — щорічного рейтингу видання «Українська правда». Започаткований для відзначення 100 лідерок України, які роблять значний внесок у перемогу та розвиток країни під час війни, він охоплює військовослужбовиць, волонтерок, представниць бізнесу, політиків та культурних діячок. Цьогорічна премія під гаслом «Коли квітує одна, ми квітуємо всі» підкреслила стійкість жіночої спільноти перед обличчям війни.

Особливою гордістю для Національної гвардії України стало відзначення одразу семи гвардійок у категорії «Захисниці» — професіоналок, які нарівні з чоловіками керують підрозділами, тримають фронт та щодня доводять, що для справжньої відданості не існує бар’єрів.

Гілка

Старший лейтенант Дар’я Борисенко на псевдо Гілка — командир першого в Нацгвардії суто жіночого екіпажу ударних БпАК окремого загону безпілотних систем спеціального призначення «Тайфун». Уродженка нині окупованої Нової Каховки, вона долучилася до лав захисників у перший день повномасштабного вторгнення. Свій шлях Дар’я розпочала як снайпер у боях за Київщину, проте згодом опанувала складну спеціалізацію оператора безпілотних систем. За час служби пройшла шлях від управління малими дронами до керування потужними ударними комплексами, на рахунку яких — десятки одиниць знищеної ворожої техніки, зокрема танки та артилерійські системи. Сьогодні під керівництвом Дар’ї працює злагоджений жіночий екіпаж, який самостійно виконує повний цикл бойової роботи — від технічної підготовки апаратів до безпосереднього ураження цілей на великих дистанціях.

Марго

Маргарита Омеляненко — начальниця секції планування батальйону «Свобода» 4 бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука НГУ «Рубіж». Її шлях у війську розпочався задовго до великої війни — ще за часів АТО вона здобула перший бойовий досвід у добровольчому батальйоні «Карпатська Січ» Збройних сил України на оборонних позиціях Донецького аеропорту. Сьогодні вона очолює ключову ланку штабу, яка відповідає за планування операцій та безпосереднє управління боєм. Маргарита була однією з тих, хто стояв біля витоків створення батальйону «Свобода», пройшовши разом із підрозділом шлях від загону добровольців-активістів до одного з найефективніших бойових підрозділів у структурі Нацгвардії.

Маргарита має талант організатора та здатність тримати під контролем цілодобове управління підрозділом. Своєю службою вона доводить, що за кожним успішним наступом чи стійкою обороною стоїть не лише героїзм на передовій, а й вивірена, системна робота офіцерів штабу, здатних перетворювати стратегічні задуми на реальні перемоги.

Юнга

Єва Смирнова з позивним Юнга — оператор FPV-дронів 4 бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука НГУ «Рубіж». Уродженка Закарпаття, вона прийшла до війська зі щирим прагненням зробити свій внесок у перемогу, обравши одну з найтехнологічніших спеціалізацій сучасної війни. Попри юний вік та зовнішню тендітність, Єва з перших бойових виїздів довела свою ефективність, продемонструвавши, що залізний характер та майстерність у керуванні дроном-камікадзе важать набагато більше за фізичну силу.

У своєму підрозділі Юнга стала прикладом комунікабельності та лідерства, зумівши побудувати довірливі стосунки з побратимами різного віку та досвіду. Її рішучість і здатність зберігати спокій у критичних ситуаціях на передовій остаточно зруйнували скептичні стереотипи щодо перебування там жінок. Своєю службою вона щодня доводить, що майбутнє українського війська — за професіоналами, чия воля та інтелект здатні змінювати хід протистояння на полі бою.

Мрія

Молодший сержант із позивним Мрія — аеророзвідниця артилерійського дивізіону 13 бригади оперативного призначення НГУ «Хартія». До початку військової служби у листопаді 2024 року вона поєднувала роботу в поліції з творчістю у власній тату-студії.

Сьогодні 24-річна гвардійка є наймолодшою у своєму взводі, проте її професіоналізм у керуванні безпілотним комплексом «Мара 2П» став невід’ємною частиною бойового успіху артилерії. Її завдання — бути «очима» підрозділу, виявляючи ворожі цілі та фіксуючи результати їхнього знищення, зокрема під час складних операцій на Куп’янському напрямку.

У чоловічому колективі Мрія одразу обрала позицію цілковитого рівноправ’я, відмовившись від будь-яких привілеїв. Вона на рівних із побратимами виконує всі польові завдання — від облаштування позицій до евакуації техніки, вважаючи свій підрозділ другою родиною.

Ріна

Дарина Смольнікова на псевдо Ріна — начальниця медичного забезпечення медичної роти 12 бригади спеціального призначення «Азов» імені Дмитра Вишневецького НГУ. Вона була серед тих, хто з перших днів повномасштабного вторгнення системно змінював підходи до тактичної медицини, зокрема впроваджуючи механізми переливання крові на етапі евакуації. Пройшовши шлях розбудови медичної служби бригади, Ріна зосередилася на створенні відносно нової структури у підрозділах НГУ — служби супроводу, яка опікується пораненими, родинами загиблих, зниклих безвісти та військовополонених. Її робота — це рідкісне поєднання управлінської майстерності з глибоким розумінням цінності кожного людського життя.

Дарина зарекомендувала себе як відповідальний фахівець, здатний ефективно впорядковувати складні робочі процеси навіть у критичних умовах. Вона уникає зайвої риторики, натомість пропонуючи дієві рішення, що базуються на бойовому досвіді та повазі до побратимів. Її приклад доводить, що справжня міцність підрозділу тримається не лише на зброї, а й на вмінні держави та війська не залишати людину наодинці з наслідками війни.

Юла

Юлія Чепурко — заступник командира медичної роти з матеріально-технічного забезпечення 20 бригади оперативного призначення «Любарт» НГУ. Її військовий шлях став символом незламності та професійної самопожертви. Повномасштабне вторгнення вона зустріла в Маріуполі, де у складі ОЗСП НГУ «Азов» забезпечувала медичний супровід захисників міста. Після виходу з «Азовсталі» у травні 2022 року Юлія пройшла через вісім місяців російського полону, повернувшись додому під час обміну 31 грудня. Попри пережите, після короткої реабілітації вона свідомо повернулася до лав Нацгвардії.

Сьогодні Юлія розбудовує систему супроводу військовослужбовців та їхніх родин у бригаді «Любарт», поєднуючи командирські обов’язки з громадською діяльністю як співзасновниця організації «Любарт Супровід». Її досвід — від тактичної медицини до стратегічного управління — дозволяє створювати надійну мережу підтримки для тих, хто пройшов через поранення чи полон. Нагороджена низкою відзнак, зокрема від Головнокомандувача ЗСУ — «За збережене життя» та Хрестом «Військова честь», Юлія Чепурко залишається прикладом лідерки, для якої повага до людини та професійна відповідальність є головними орієнтирами служби.

Язва

Яна з позивним Язва — командир взводу снайперів спеціального призначення 14 бригади оперативного призначення імені Івана Богуна «Червона Калина» НГУ. Юристка за освітою, вона ще у 2015 році свідомо обрала військовий шлях, закінчивши військову кафедру. У перші дні повномасштабного вторгнення приєдналася до однієї з частин ТРО. Свій бойовий шлях розпочала під час оборони Київщини. Її мотивація стала непохитною після особистої трагедії: загибелі батька від кулі російського снайпера. Цей біль вона трансформувала у професійну майстерність, обравши шлях контрснайперської боротьби та захисту української землі.

Сьогодні Язва очолює підрозділ, що складається виключно з чоловіків, виконуючи надскладні завдання на Покровському та інших гарячих напрямках. Її служба — це поєднання холодного розрахунку та інтелекту. Яна майстерно адаптує снайперську роботу до сучасних реалій, де домінують дрони, доводячи, що людська здатність ухвалювати рішення в критичні моменти є незамінною. Вона здобула безумовний авторитет серед побратимів завдяки професіоналізму та відповідальності за життя підлеглих. Вона доводить — на бойових посадах визначальними є фаховість і витримка.

За матеріалами видання «Гвардія»