Сучасна Національна гвардія України розвивається і змінюється. Одним із найвиразніших сигналів цих змін є поява жінок на посадах головних сержантів підрозділів. Ідеться не про символічні призначення, а про реальне посилення сержантського корпусу, де авторитет формується щоденною роботою, досвідом і здатністю виконувати завдання у найскладніших обставинах. Історії головних сержантів Ірини Кравчук, Катерини Носик та Ірини Пристаєвич – саме про ці зміни. Своєю службою вони доводять: ефективність визначається не статтю, а рівнем підготовки і внутрішньою стійкістю.
Шлях до однострою: від цивільного життя до покликання
Головний сержант навчального курсу одного з центрів підготовки НГУ головний сержант Ірина Кравчук згадує, що її світогляд сформувався ще під час навчання в Тульчинському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою Повітряних сил. Саме там з’явилося чітке розуміння: військова служба – це не випадковий вибір, а справа, якій вона хоче присвятити себе.
Я звикла ставити перед собою складні завдання і доводити їх до результату. За цей час було багато роботи, багато навчання, і все це – щоб рухатися далі, – говорить вона.
Для головного сержанта вузла зв’язку Східного територіального управління НГУ сержанта Катерини Носик служба в Нацгвардії стала не просто роботою, а справжнім викликом і можливістю втілити щире прагнення захищати державу. Змінивши цивільну професію товарознавиці на військову службу ще до початку повномасштабного вторгнення, вона обрала шлях воїна. А після проходження базової загальновійськової підготовки, остаточно переконалася, що армійська справа – це її покликання.
Докласти неабияких зусиль для розбудови професійної військової кар’єри довелося і головному сержанту вузла зв’язку Західного територіального управління НГУ головному сержанту Ірині Пристаєвич.
Раніше моя робота була зовсім не пов’язана з армією. Я пробувала себе в різних професіях – ветеринарії, менеджменті, правознавстві. Проте лише на службі в Нацгвардії я зрозуміла, що це – моє. Зараз кожен мій день по-своєму складний, але це лише загартовує. Просто хочеться бути на своєму місці й робити реальний внесок у нашу перемогу, – каже Ірина.
Війна показала нам, що жінки можуть все, впевнена головний сержант Ірина Кравчук
Вишкіл та професійний фундамент
Шлях до командирських посад у кожної з дівчат був поступовим. Колишні цивільні, вони вчилися на практиці, щодня здобуваючи досвід і опановуючи військову справу. Водночас кожна наступна кар’єрна сходинка розширювала функціонал і вимагала підвищення кваліфікації, яке здобувалося навчанням на різноманітних курсах і навіть у виші. Зокрема, професійне зростання Ірини Кравчук тривало майже безперервно: щоразу нове призначення супроводжувалося інтенсивним навчанням. Всі необхідні знання та навички Ірина отримала в стінах рідного навчального центру.
Моя служба – це шлях послідовного професійного зростання. Почавши у 2019 році у званні солдата, вже за рік я обійняла першу керівну посаду – командира відділення. Командування відзначило мою роботу та направило на курси підготовки сержантського складу, після проходження яких мені було присвоєно звання молодшого сержанта.
Наступною була посада головного сержанта взводу і чергове військове звання старшого сержанта. Повномасштабне вторгнення вимагало від кожного військовослужбовця здобуття нових навичок. Тому дівчина опанувала спеціалізацію інструктора з вогневої підготовки. Цей досвід допоміг їй під час відбору на посаду головного сержанта вузла зв’язку, яку пані Ірина обійняла минулого року.
Сержант Катерина Носик пройшла шлях через різні спеціальності, які часом радикально відрізнялися між собою: від діловода ремонтної роти до механіка радіорелейної станції. Відповідальність та лідерські якості пані Катерини впродовж служби не залишилися непоміченими командуванням і невдовзі їй запропонували посаду головного сержанта взводу. Нова посада з одного боку розширила її повноваження, а з іншого – вимагала вищого рівня управлінських навичок. А ще вона спонукала сержанта Носик до здобуття вищої освіти за спеціальністю «Менеджмент» у Національній академії НГУ. Крім того, дівчина неодноразово брала участь у міжнародних програмах підготовки, зокрема успішно пройшла курс лідерства у Великій Британії.
Сержант Катерина Носик пройшла курс лідерства у Великій Британії
Авторитет досягається щоденною роботою
Освіта та міжнародні курси дають необхідні знання, але командирський досвід здобувається в підрозділі. Коли жінка обіймає командну посаду, її фаховість стає головним аргументом проти будь-яких упереджень.
У підрозділі мене вже з перших днів сприймали як фахівця завдяки моїй кваліфікації. Мені доволі швидко вдалося побудувати нормальні стосунки з усіма підлеглими. Приємно, що вдається тримати баланс між підтримкою людських стосунків і дотриманням дисципліни. Люди знають, що я їх чую, тому довіряють моїм порадам і завжди виконують накази, – зазначає головний сержант Кравчук.
Того принципу, що лідерство має базуватися на авторитеті, а не на страху, дотримується і головний сержант Ірина Пристаєвич. Для неї хороший командир – це передусім компетентний фахівець, чиїм рішенням довіряють.
Побратими сприймають мене насамперед як спеціаліста у своїй справі, бо я починала службу разом із ними, – впевнена і Катерина Носик. – Хлопці бачили, що я не шукаю легких шляхів і не відсиджуюся за їхніми спинами, користуючись тим, що я жінка. Будь-яку роботу я виконувала нарівні з усіма.
В обов’язках головного сержанта підрозділу не лише відповідальність за внутрішній порядок, фахову злагодженість та індивідуальну підготовку кожного фахівця. Будучи правою рукою командира в питаннях сержантського і рядового складу підрозділу, головний сержант бере на себе відповідальність за морально-психологічний стан підлеглих. Ба більше, виступає радником у кадрових питаннях. І як зазначають дівчата-сержантки, навіть після успішного проходження кандидатом необхідних перевірок, саме оцінка головних сержантів є ключовою для рішення командира про призначення.
Зараз кожен день по-своєму складний, але це лише загартовує, – надихає особовий склад головний сержант Ірина Пристаєвич
Новий стандарт рівності
Щодо упереджень стосовно жінок-захисниць, героїні цього матеріалу зазначають, що у війську вони і досі існують, проте ситуація поступово покращується. Наразі в Нацгвардії жінкам простіше будувати кар’єру та реалізувати себе, аніж раніше. А загалом, все залежить від особистої наполегливості та чітких цілей.
Перепон по службі не існує, є лише бар’єри у свідомості. Чоловікам заважають стереотипи про владу, а жінкам – страх вийти за межі нав’язаного з дитинства сценарію «ти не зможеш». Насправді через це треба просто переступити, як одним, так і другим, – підкреслює головний сержант Кравчук.
Сержант Носик дотримується принципу повної рівності в підрозділі. У роті завдання розподіляються виключно за професійними критеріями, без жодних привілеїв чи обмежень для жінок. Під час співбесід із кандидатками на службу вона одразу зауважує: «Дівчата – вдома, а на службі всі – військовослужбовці». А ще наголошує на викликах, пов’язаних із поєднанням служби та материнства.
Для жінки материнство завжди на першому місці, а маленькі діти – це часто лікарняні та потреба бути поруч, – вважає Ірина Пристаєвич. – Тут важливо знайти баланс між обов’язками мами та військової. Якщо дитина ще зовсім маленька, треба зважувати власні можливості. Водночас я переконана, що система має йти назустріч, можливо, через додаткові вихідні чи певні соціальні пільги.
Баланс між службою та домом – це питання не статі, а вміння родини підтримувати одне одного. Жінки-військовослужбовці не намагаються обрати щось одне, вони прагнуть поєднати службу з турботою про сім’ю. Адже відповідальність за країну та за рідних – однаково важлива.
Ми більше не розглядаємо це як болісний вибір між роботою та сім’єю. Зараз реально встигати і там, і там, якщо чітко розмежовувати службу та дім. Звісно, накладки бувають, але в підрозділах, принаймні в нашому, до цього ставляться з розумінням. Зрештою, все тримається на дисципліні: коли звикаєш прораховувати кроки наперед, то завжди знайдеш вихід із будь-якої ситуації – чи то в побуті, чи на службі, – переконана Ірина Кравчук.
Знаєте, секрет балансу – у чітких кордонах. Я вірю, що поєднувати службу і дім реально, було б лишень бажання. Гвардія дає мені нові вміння, навички та можливість розвитку. Саме цей драйв від самореалізації й допомагає мені встигати всюди: бути наставницею для підлеглих і опорою для близьких, – констатує Катерина Носик.
За матеріалами видання «Гвардія»
