У 2014-му році Денис по пів року знаходився на ротації у Донецькій області у якості командира мінометного розрахунку. Говорить, що повномасштабна війна серйозно відрізняється від антитерористичної операції.
«Тоді було простіше, оскільки не було дронів. А тепер їх рій. Полюють навіть за однією людиною. Плюс масовані артилерійські обстріли, які значно звужують можливості наземних штурмових операцій. Важливо мати надійне укриття», – відзначає Денис.
Досвід мінометника допоміг бійцю чіткіше розуміти ризики на полі бою.
«Коли довго працюєш, стикаєшся з обстрілами кожен день, в тебе загострюється слух, окомір, ти можеш вирахувати, що звідки летить, знаєш час від виходу до приходу. Особливо вночі, коли бачиш спалах від вильоту міни», – розповідає Денис.
Нацгвардієць вважає, що хороший командир – на вагу золота, тому що згуртовує підрозділ, мотивує своїх бійців. А ще важливо мати надійного напарника.
«Коли знаходишся в окопі кілька днів, маєш добре знати, чи можеш покластися на свого побратима, розуміти одне одного без слів, діяти за знаками, які подаються під час небезпечних ситуацій», – згадує він.
Додає, що під час пересування до позицій вночі його підрозділ розосереджувався, долаючи на шляху ями, воронки, повалені дерева, биту цеглу.
«Води та провізії багато не набереш із собою, оскільки ще боєприпаси, броня та спорядження вагою на десятки кілограмів. Береш тільки все необхідне. Треба бути готовим переносити серйозні фізичні навантаження», – говорить боєць.
Під час оборони рубежів під Урожайним Денис отримав акубаротравму і вважає, що йому ще пощастило.
«Ми вдома, ми ні до кого не лізли, полізли до нас. У мене син, сестра, три куми теж воюють. І я зроблю все, щоб мої рідні жили тут, вдома, вільно і спокійно. Треба за своє боротись до останнього», – підкреслює Денис
Група інформації та комунікації Центрального ТУ НГУ
