“У мене дуже гарне виховання і в нашій сім’ї прийнято, що всі мають служити”, — пояснює Петро рішення піти на строкову службу, — «Я ще тоді був впевнений і нині також, що служити потрібно. Це дає своє, це новий світ, нові пізнання і точно знадобиться у житті.”

З початком повномасштабного вторгнення Петро одразу пішов до військкомату. “Під військкоматом було дуже багато людей. Дуже різні – від моїх ровесників до старших за 50 років. Люди рвались, хотіли захищати, допомагати”, – згадує він.

За пів року на фронті Бинт допоміг сотням поранених побратимів. Він пам’ятає про складні умови роботи, коли евакуація може тривати годинами або навіть днями. 

“Найдовша моя евакуація тривала півтора дня. Через інтенсивні бойові дії неможливо було підібратися й забрати поранених”, – згадує він.

На навчаннях закордоном Петро, разом з іншими українськими військовими, ділився унікальним досвідом роботи в різних умовах: у лісі, на човнах, у полі. Іноземних інструкторів особливо вразили умови роботи українських медиків.

“Їх дуже дивує те, що, наприклад, по їхніх нормах евакуація має тривати до двох годин. У нас може тривати шість годин, вісім, день, — пояснює Петро. — Казали, що ми “обезбашені” і що вони б так не змогли”.

Історія Петра Боднарука – це історія молодого медика, який, попри складні умови та постійну небезпеку, продовжує рятувати життя на передовій, демонструючи неймовірну відвагу та професіоналізм.

Більше, про бойовий досвід гвардійського медика на псевдо Бинт, дивіться у матеріалі видання Репортер: