Гвардієць на позивний Док служить у 2 Шосткинському полку Національної гвардії України з 2013 року. Починав стрільцем, після початку повномасштабного вторгнення виконував бойові завдання як кулеметник на державному кордоні України, а у 2023 році вирішив опанувати фах бойового медика. Уже за рік він вирушив на Торецький напрямок, де надавав допомогу пораненим під обстрілами та під час штурмів.
Рішення змінити військовий фах Док ухвалив після багатьох років служби. За його словами, він зрозумів, що може застосувати свій досвід по-іншому – допомагаючи побратимам безпосередньо на позиціях.
Я зрозумів, що можу бути корисним не тільки як військовослужбовець зі зброєю. Медик на позиції – це людина, від якої багато залежить. Тому й вирішив навчатися цьому фаху», – розповідає гвардієць.
У 2024 році Док вирушив на Торецький напрямок уже як бойовий медик. Працювати доводилося в умовах постійної небезпеки – під обстрілами, під час штурмів та застосування противником газу.
Нас закидали газом, застосовували боєприпаси. Коли через газ стало неможливо залишатися на позиціях, відійшли до підвалу, де був евакуаційний пункт. Коли ситуація дозволила, повернулися назад і продовжили оборону», – згадує Док.
Одним із найскладніших епізодів для гвардійця став нічний штурм. Після вибуху противник розпочав атаку на позиції, де військовослужбовці перебували разом з іншою групою. У цей момент Доку довелося одночасно виконувати завдання бойового медика та разом із побратимами відбивати штурм.
Я тільки ліг, як пролунав вибух і почався штурм. Частина хлопців була на першому поверсі, частина – на другому. Потрібно було одночасно відбивати штурм і допомагати пораненим. Там і пройшло моє бойове хрещення», – каже медик.
Під час цих боїв Док сам отримав осколкове поранення. Попри складну обстановку, військовослужбовці продовжували виконувати завдання й утримувати оборону.
Для Дока робота бойового медика передусім означає необхідність швидко реагувати, коли допомоги потребує поранений. У таких ситуаціях, говорить він, часу на довгі роздуми немає.
Коли працюєш медиком, ти не думаєш, що зараз небезпечно. Бачиш пораненого – підходиш і робиш усе, що можеш. У такі моменти головне – не втрачати час», – розповідає гвардієць.
Під час одного з бойових зіткнень військовослужбовці також взяли в полон трьох військовослужбовців противника. Двоє здалися після відбиття чергового штурму, а невдовзі рішення здатися в полон ухвалив ще один військовослужбовець противника.
За роки служби Док пройшов шлях від стрільця й кулеметника до бойового медика. Змінилися його завдання та відповідальність, однак незмінною, за словами гвардійця, залишається мотивація продовжувати службу.
Я дитина своєї країни й хочу бути у себе вдома. Я маю захищати свій дім, своїх батьків і свою Батьківщину. Хочу, щоб діти росли у своїй вільній країні», – каже Док.
Сьогодні Док продовжує службу бойовим медиком в одному з підрозділів 2 Шосткинського полку. У його роботі результат вимірюється насамперед життями побратимів, яким вдалося допомогти.
Залишитися живим – це вже перемога. Щоб твої побратими були живі, щоб діти росли у своїй вільній країні – заради цього ми й боремося», – підсумовує гвардієць.
Група комунікації Східного Харківського ТУ НГУ
