Черговий день з рекрутами у лісовій гущавині, підмерзлих окопах. Зверху вривається мала група піхоти, починаючи зачищати уступ за уступом, бійницю за бійницею, поки раптово не натикається на добре підготовлений опір. Бій ведеться відразу на трьох рівнях. Рекрути використовують страйкбольні автомати.
“Бачили як я залетів в окоп, я мав з нього решето зробити, але у відповідальний момент заклинило магазин. У результаті “затрьохсотили” [поранили] мене”, — скаржиться Комар, який діяв у штурмі. Його підтримує побратим з роз’юшеною губою. У цей момент йому вже наклали турнікет, і почали евакуювати на волонтерських ношах у вигляді сітки. — “Щойно вискочив з-за дерева, прилетіло в обличчя та в ноги. Секунди без укриття вистачило, щоб стати “триста”.
Оборонці своєю роботою залишилися більш задоволені. Так склалося, що вони більш фізично підготовлені, а ще вони мали час підготувати засідки.
“Наш бій показав, наскільки діяти в обороні легше, ніж у наступі. Оборонці мали лише одного 300 [умовно пораненого], штурмовики — мали набагато більше втрат [умовно вбитими та пораненими]”, — ділиться враженнями гвардієць Череп.
Роботу в окопі контролювали інструктори. Вони керували діями, не дозволяли сильно розтягуватись у траншеї. Змушували постійно вести правильну комунікацію. Заохочували тих бійців, які діяли нестандартно.
“Були відпрацьовані навички в обороні та у наступі. Хлопці обороняли позиції, які перед цим самі ж і копали. Це покращує розуміння людей для чого вони все це роблять. Інша група штурмувала. Ми ускладнили задачу: дозволили штурмовикам дістатися окопів та розпочати зачистку. Вчили працювати з лівою та правою прикладкою. Постійно має бути комунікація. Один йде вперед, інший його прикриває, контролює, надає допомогу”, — пояснив інструктор Зік. Весною 2022 року він 77 днів воював на рубіжанському напрямку. — Тут військовослужбовці могли також рухатися по верхньому рівню, використовувати бруствер. На практиці ворог часто заміновує цю зону”.
Тактика дій при обороні та штурмі позицій — лише один з багатьох етапів курсу базової загальновійськової підготовки. Він був побудований таким чином, щоб бійці змогли відточити навички з попередніх занять.
“Готуємо піхотинців. Це база з якої все починається. І цим має володіти кожен. Курс створений за модульною системою. Перший модуль — тактична медицина. І вже після цього — вогнева підготовка, тактика, інженерія. Дуже багато уваги приділяємо розвитку витривалості. Більшість рекрутів покращує свої результати у півтора-два рази. Чому так? Як показує практика, наразі, перед тим, як вступити у бій з “орками” [російськими окупантами], військовослужбовець ще має дістатись до своїх передових позицій. Останні 5-8 кілометрів — найнебезпечніші, вони долаються пішки в темну пору доби, нерідко під обстрілами та крізь мінні загородження. Тут дуже легко отримати поранення. Крім того, солдат має нести з собою озброєння, боєкомплект, воду, їжу, інструменти. На кожному наступному модулі закріплюємо навички попередніх, наша мета – виживання піхотинця. — пояснює начальник курсу базової підготовки Фізрук. — Курс увібрав у себе досвід боїв на ізюмському, кремінському та бахмутському напрямку. Ми вчимо працювати лопатою вдень і вночі. Люди звикають, що командир постійно з ними на зв’язку, що він бачить всю тактичну ситуацію з дронів з тепловізорами, тому може своєчасно попередити про загрозу, зорієнтувати, прислати підкріплення. Ми постійно збираємо відгуки кращих бійців, які пройшли наш курс, та яким вдалося застосувати отримані навички на передовій. Це дозволяє зробити наше навчання більш адаптованим до умов, які постійно змінюються”.
Курс триває приблизно місяць. Ділиться на чотири модулі. Він зорієнтований здебільшого на мобілізованих, зокрема й тих, хто вже мав досвід строкової служби. Цей курс також обов’язковий для офіцерів, яких щойно призвали. Рекрути зранку до вечора навчаються, не відволікаючись на господарчі роботи та наряди.
Відділення інформації та комунікації Східного територіального управління Національної гвардії України
