Військовослужбовці Національної гвардії України зібрались за пісним святковим столом аби зустріти в братерстві Різдво Христове. Окрім традиційних молитов на початку вечері вшановували тих, хто віддав своє життя у боротьбі з ворогом.
“Згадаємо разом тих героїв бригади, які сьогодні не з нами. Їх душі дивляться на нас, їх подвиги ніколи не будуть забуті. Напередодні світлого свята народження Христа ми маємо бути ще більш впевнені, що світло переможе. Україна та її народ здолають окупанта з божою силою”, – говорить капелан бригади “Червона Калина” отець Орест.
Вечір перед Різдвом один з найбільш урочистих у християнських традиціях. У військових частинах, як і вдома господині, ставляться до підготовки з великою відповідальністю. Адже у цей час так необхідно створити для військових відчуття затишку та дому.
«Ми плануємо меню завчасно, – розповідають у вінницькому підрозділі Нацгвардії. – Обов’язково звертаємо увагу і на дієтичні обмеження, приділяємо увагу декору. Тут серед нас за столом багато тих, хто повернувся з зони бойових дій але зараз вони не з родинами, тому дуже хочеться аби вони відчули через святкову вечерю нашу підтримку і вдячність».
Усі страви на святковому столі – пісні. І, найголовнішою тут є кутя – символ достатку і об’єднання.
“Різдво для українського народу завжди було одним із визначальних свят. Відсвяткувати Різдво відповідно до вікових традицій означає бути під захистом вищих сил протягом усього року і віддати своє життя Богові без жодних страхів, так само як і своєму братові”, – розповідає нацгвардієць Андрій з Івано-Франківська.
Попри те, що цьогоріч більшість українців відзначають різдвяні свята в грудні, відчуття свята є, хоч і не багато.
«Попри те, що надворі вже 10 рік триває війна, ми шануємо традиції і відзначаємо Різдво у великій військовій родині. Цього року я вперше його святкую 25-го грудня. Незабаром обовʼязково настане мир в кожній домівці, а ми, своєю чергою зробимо все, аби наблизити нашу перемогу якомога скоріше», – ділиться думками нацгвардієць Олександр із Рівного.
Також в одну з військових частин Нацгвардії до дітей гвардійців завітав театр ляльок із різдвяною програмою та навіть сам Санта не пролетів мимо і обдарував дітей солодощами.
Діти разом з дорослими раділи та сміялися з емоційного виступу «балакучих ляльок». Вони мали змогу згадати, що серед тяжких часів є місце і для радості, що ми можемо творити добро та справжню магію попри війну й страждання.
Діти, хоч і живуть своїм дитячим життям, але від того не гірше дорослих знають чого хотіти у новому році. Найбільш разючим було бажання семирічного Ростислава – маріупольця, який втратив все, та з осколковим пораненням пішки покидав знищене російським агресором місто. Він сказав Святому Миколаю:
«В мене вже все є. Дім, школа, планшет з іграми. Я хочу, щоб Святий Миколай якнайшвидше приніс звістку про Перемогу».
У цей день ніхто не стримував емоцій, діти та дорослі дякували один одному, грали, сумували за рідними, раділи із друзями, молилися.