Солдат Раміз Ахмедов на псевдо Рама служить у Медичному центрі НГУ від літа 2024 року. Чи не з першого дня він став водієм санітарно-евакуаційного бронеавтомобіля «Новатор 2С» – новітньої розробки вітчизняного військово-промислового комплексу. На своєму «Драконі», як деколи називає бронемашину Раміз, на фронті він вивіз десятки поранених бійців. Гвардієць за першої ліпшої нагоди нахвалює «Новатор 2С»: «Бронеавтомобіль – вогонь! Те що треба!». А побратими у Медцентрі НГУ захоплюються людськими якостями і водійським талантом солдата Ахмедова. Кажуть, що він чоловік відваги, міцного духу і неймовірної вправності за кермом, завдяки якій рятував людські життя.

Конструкція бронеавтомобіля продумана до дрібниць

До того як стати військовослужбовцем Медичного центру НГУ Раміз Ахмедов не служив ні дня. Народився у Кривому Розі, навчався на металурга. Але по факту майже все життя пропрацював водієм. Коли 24 лютого 2022 року розпочалося російське вторгнення, Раміз як і тисячі інших патріотів прийшов до ТЦК, однак мобілізований так і не був. Влітку 2024-го від знайомого Раміз Ахмедов дізнався, що новостворений Медичний центр НГУ конче потребує водіїв. Чоловік звернувся до Центру із проханням прийняти його на службу і вже незабаром одягнув гвардійський однострій.

Санітарно-евакуаційний бронеавтомобіль «Новатор 2С» прийшовся до душі солдату Ахмедову з першої поїздки за кермом. У розробку цього зразка техніки вклали великі сили як інженери заводу, так і фахівці – військові медики Головного управління НГУ, які вносили свої корективи в оснащення та конструкцію з огляду на фронтовий досвід. Приміром, «Новатор 2С» отримав потужний протимінний захист, систему РЕБ. Внутрішній простір машини був розподілений максимально зручно для медперсоналу – ящики для медикаментів замінили на зручні органайзери, для крапельниць зробили спеціальні гачки на стелі. Також передбачили місце для встановлення медичного обладнання: дефібрилятора, апарата ШВЛ, кисневої системи, моніторів життєвих показників тощо.

Бронеавтомобіль «Новатор 2С» – дійсно хороша машина, продумана у дрібницях. Скажімо, у салоні є навіть спеціальні кріплення для мого автомата, щоб не заважав, – ділиться солдат Раміз Ахмедов. – «Новатор 2С» досить потужний – двигун ні багато ні мало 300 кінських сил. Коли на фронті під ворожим обстрілом «витискав» з нього максимум, ревів бронеавтомобіль точно як дракон, недарма йому таке прізвисько вигадав. А головне – «Новатор 2С» дуже живучий. Я сам пережив влучання російського дрона.

Водій – перша ціль для ворожого дрона

Другим днем народження Рама може вважати 5 лютого 2025 року. Тоді він перебував у районі бойових дій і отримав розпорядження виїхати для евакуації чотирьох військовослужбовців Збройних сил України, чиє авто підбив ворожий безпілотник. Троє бійців мали легкі поранення, інший був тяжкий. Окрім них до «Новатора 2С» Раміза сіли два медики – наш гвардійський і Збройних Сил. Загалом у евакуаційному бронеавтомобілі було семеро людей. Спочатку все було ніби спокійно. Але коли проїжджали неподалік місця, де дроном було уражене авто нинішніх «пасажирів», в задню частину «Новатора 2С» влетів безпілотник рашистів. Від удару один із солдатів загинув миттєво, іншому відірвало ногу. Решта дістали контузії.

Тоді все було як в тумані, діяв на автоматі. З-за спини чув крики – там наклали турнікет та надавали допомогу хлопцю, який залишився без нижньої кінцівки. А я просто щосили стиснув руками кермо, а ногою давив на педаль газу, – пригадує солдат Раміз Ахмедов. – Насправді зараз швидкість у районі бойових дій – запорука виживання. Російські дрони літають парами, після першого удару як правило слідує другий. Крім того, цілити рашисти стараються спочатку у водія, щоб зупинити машину, а потім вже її добити. Тож те, що і в мене не влучили, і наступний дрон нас не наздогнав – думаю це завдяки тому, що я тоді не розгубився, гнав як Шумахер.

За словами Рами, у його службі водія найтяжче – це саме почуття відповідальності за тих, кого везеш. Яка б не була надійна машина, але саме від професійності водія на фронті багато в чому залежить елементарне виживання. Як ще один приклад, коли був на волосину від загибелі, солдат Рама наводить 1 лютого 2025 року. Того дня він поставив свій рекорд – евакуював 32 поранених.

Працював вночі, постійно рухався різними шляхами. А російських дронів тоді у небі було як машин у годину пік у столичних пробках, – пригадує Раміз Ахмедов. – Їдеш дорогою, аж раптом попереду тебе спалах! То впав ворожий безпілотник і здетонував, не влучивши у ціль, тобто у мій «Новатор». Ось такі тоді були перегони. Перегони зі смертю.

Коли медики – це не про пігулки, а про ризик і відвагу

Солдат Ахмедов зізнався, що має два талісмани. Перший – жетон, подарований коханою дівчиною. За національністю Рама азербайджанець. На звороті жетона азербайджанською мовою вигравіюваний надпис «Бережи себе. Хай тебе береже Аллах. Твоя відьма» (так жартома сама себе назвала дівчина). Другий оберіг – м’яка в’язана прикраса для салону автомобіля, песик. Нині Раміз їздить з ним на власній машині, прикріпивши на лобове скло. Проте на фронті песик завжди дивився на «Раму», коли він був за кермом «Новатора». Коли тиснув на газ, увертаючись від російських дронів, коли з полегшенням відкидався на спинку сидіння, цілими і неушкодженими доставивши поранених побратимів до медзакладу в тилу.

Разом із цим песиком Рама здолав сотні фронтових доріг на «Новаторі 2С», а зараз їздить з ним на власному авто

У лютому 2025 року солдат Раміз Анвер огли Ахмедов був нагороджений відзнакою Міністра оборони України «За сприяння обороні», а в липні 2025 року – Грамотою Верховної Ради України.

Орденів не маю. Та й не за ними йшов на фронт, – зазначає Рама, коментуючи свої нагороди. – Я прекрасно розумію, що майже усі поранені, яких я евакуював на своєму «Драконі», поняття не мають, хто був той водій, який довіз їх до стабпункту чи лікарні. Але мені слова подяки і не потрібні. Для мене головне добре виконувати свою роботу. Щоб хлопці, які стікали кров’ю і яких вивіз з-під ворожого вогню, усі жили.

На завершення розмови Рама попросив особливо відзначити, що на фронті він переконався, наскільки йому пощастило з побратимами. Люди у Медичному центрі НГУ підібралися по-справжньому сміливі, надійні, кожен у своїй сфері – професіонал.

Як переконався за час служби солдат Ахмедов, робота військових медиків – це не тільки про крапельниці, бандажі та знеболювальні препарати. Це про сміливість, відвагу і почуття обов’язку, коли рятуєш чужі життя, ризикуючи своїм.

За матеріалами видання «Гвардія»