Населення міста Дрогобича, що на Львівщині, до 2022 року становило 70 тисяч людей. Але після повномасштабного вторгнення за рахунок внутрішньо переміщених осіб перевалило за сотню. Бійцям місцевого патрульного батальйону 2 Галицької бригади НГУ роботи вистачає. На їхньому рахунку – врятовані людські життя, успішні пошуки зниклих малих і дорослих, щоденні затримання крадіїв, хуліганів, розповсюджувачів заборонених речовин, а подекуди навіть осіб, підозрюваних у вбивстві. Вони не лише професіонали своєї справи, але й патріоти свого міста, які не шкодують сил, аби зробити його кращим та безпечнішим. А вдячна громада як може підтримує гвардійців, надаючи додаткові кошти на різні потреби – від ремонту казарм до закупівлі нових службових авто.
Громада просила, Гвардія зробила
Власне, батальйон і був заснований завдяки громаді. У 2015 році мером міста став громадський активіст Тарас Кучма, лікар у цивільному житті і начмед добровольчого батальйону оперативного призначення НГУ імені Героя України генерал–майора Сергія Кульчицького – у воєнному. Одним із найболючіших питань Дрогобича на той час залишалась криміногенна обстановка, особливо у нічний час. Не те, щоби містечко перетворювалось на осередок бандитизму, але крадіжки, торгівля наркотиками та нетверезі викрики порушників громадського спокою були звичною справою і неабияк псували атмосферу. Тож мер став клопотати про формування у райцентрі підрозділу охорони громадського порядку НГУ.
Ця робота зрештою дала результат – у 2020 році у Дрогобичі було створено патрульну роту, а 21 вересня 2021 року, у день 930-річчя міста, урочисто відкрито військове містечко для неї. Після початку повномасштабного російського вторгнення Львівщина стала прихистком для тисяч переселенців. Зі збільшенням населення понад на третину назріла і потреба у збільшенні числа військових правоохоронців. У серпні 2025 року роту було розширено до патрульного батальйону, чиї бійці окрім несення служби в самому Дрогобичі, виходять на патрулювання у містах Трускавці, Бориславі та Стебнику. Також військовослужбовці батальйону регулярно залучаються до охорони громадського порядку в Стрию, Самборі, Моршині та – під час проведення масових заходів – у Львові.
З перших днів бійці підрозділу робили все, аби виправдати довіру громади. Від початку 2023 року до серпня 2025-го, патрулі дрогобицького підрозділу, тоді ще роти, здійснили 9309 затримань правопорушників. Це значна частка від 80782 затриманих підрозділами охорони громадського порядку усього Західного ОТО НГУ за вказаний період. За підсумками 2024 року дрогобицьку роту було нагороджено перехідним кубком командира 2 Галицької бригади НГУ за кращу організацію та несення служби, – говорить заступник командира 2 Галицької бригади НГУ зі служби полковник Олександр Клімчук.
Ще пару років тому ми щоденно фіксували по десять затримань, сьогодні – від двох до п’яти. Тож можна із впевненістю констатувати, що нині обстановка значно покращилася. Більшість наркоторговців вже впіймали, тепер частіше трапляються побутові конфлікти, крадіжки, хуліганство, розпивання алкоголю на вулицях, – описує особливості місцевого криміногенного пейзажу перший заступник командира – начальник штабу дрогобицького батальйону НГУ майор Роман Альберда.
Офіцер має чималий службовий досвід. В минулому він працював оперативником карного розшуку, очолював підрозділи судової охорони, охорони виправної колонії, командував взводом спецпризначенців у 2 Галицькій бригаді, виконував службово-бойові завдання в районі ООС. В дрогобицькому патрульному підрозділі Роман служить з січня 2020 року. Гвардієць добре знає «болючі точки» прикарпатських міст. У туристичних Дрогобичі чи Трускавці це, наприклад, кишенькові злодії і шахраї, які оббирають туристів. А в індустріальних Бориславі та Стебнику – наркотики та розпивання алкоголю під під’їздами. Недарма саме Борислав обрав Іван Франко, аби змалювати тяжку працю робітників і згубні людські пристрасті.
Пристрасті з цього краю за сто років нікуди не зникли, як і бійки після пляшки у робочих кварталах, – жартує майор Альберда. Але додає, що інколи лише присутності гвардійського патруля достатньо, щоб сварка не переросла в бійку.
Патрульні з бойовими орденами
Як це й заведено у патрульних частинах, військовослужбовці дрогобицького батальйону несуть службу у другу половину доби – з 18.00 до опівночі. До вечора – заняття з професійної підготовки, огляд у медика та психолога, отримання зброї та спорядження, інструктаж тощо. Зовнішній вигляд патрульних перевіряється особливо пильно, адже військовий наряд – це обличчя Нацгвардії. Коли вулиці занурюються у вечірнє життя, прокидається темний бік міста. І в Дрогобичі саме гвардійці є тими, хто протистоїть темряві. Літо чи зима, злива чи мороз – не має значення. Патрулювання відбувається за будь-якої погоди.
Піші військові наряди, окрім спецзасобів, озброєні пістолетами. Кожен маршрут має протяжність близько двох кілометрів і гвардійці в цій місцині знають кожен закуток. У складі наряду зазвичай три-чотири бійці, іноді й кінолог зі службовим собакою. Автопатрулі ж – «кавалерія» з автоматами, здатна за лічені хвилини примчати у будь-який віддалений район. Якщо разом із гвардійцями патрулює поліціянт – старшим вважається він.
Головна відмінність нашої роботи від патрульної поліції в тому, що поліційне авто курсує здебільшого основними вулицями. А ми, гвардійці, прочісуємо усі провулки, двори, закапелки, підворіття, куди машиною не заїдеш, – розповідає командир взводу лейтенант Роман Федак, киваючи у бік вузького проходу між будинками.
Патрульні мають право перевірити документи, провести поверхневий огляд, а у разі потреби викликають підкріплення. Планшет у руках начальника військового наряду миттєво підтягує базу даних. Одне натискання – і вже відомо, хто перед тобою: дрібний крадій, військовий, що подався у СЗЧ, чи рецидивіст, який роками ховався від слідства.
Всіх місцевих маргіналів знаємо в обличчя. Буквально місяць тому на підозрюваного прийшло орієнтування на планшет, а буквально через хвилину його вже зупинив і затримав наш наряд, – усміхається лейтенант Федак.
Роман служить у батальйоні з грудня 2023 року, відколи підписав контракт. До війни активно займався спортом, а на життя заробляв майстром-муляром за кордоном. Та після повномасштабного вторгнення без вагань повернувся в Україну і був мобілізований до 2 Галицької бригади НГУ, де обійняв посаду інструктора з фізичної підготовки. Роман тренував команди, організовував змагання між підрозділами з волейболу, тенісу та футболу, заряджав бійців бойовим запалом та власним прикладом. У 2023 році він добровільно вступив до складу зведеного підрозділу, що тримав позиції поблизу міста Мар’їнки на Донеччині. Лейтенант Федак підкреслює, що третина дрогобицьких патрульних, як і він сам, воювали на «нулі», кілька хлопців мають бойові нагороди. Тому на дорікання деяких цивільних: «А ти чому не на фронті?» у них завжди є відповідь.
Саме пережитий досвід допомагає патрульним давати раду і пересічним п’яницям, що чіпляються до людей на вулиці, і коректно спілкуватись із ветеранами, які пройшли через пекло боїв, втрату побратимів і змушені жити із посттравматичним синдромом.
Такий часом може йти поруч із нарядом і говорити, говорити. Перехожі його остерігаються, а ми зупиняємось, слухаємо, відповідаємо. Бо розуміємо – ця людина пережила багато. Часто поліціянти кличуть нас допомогти, якщо хтось зірвався чи має панічну атаку. Тут фронтове братерство працює краще за будь-які аргументи: своїх слухають, – пояснює лейтенант Роман Федак.
Кого бояться «кладмени»
Не раз гасив конфлікти і головний сержант взводу сержант Андрій Савчин.
Ми розуміємо: війна вичавлює сили, тримає в постійній напрузі. Люди зриваються на всіх без розбору – на нас, на поліціянтів, на ТЦК. Інколи ще не встиг підійти, а в очах перехожого уже недовіра й агресія. Це, мабуть, найбільший виклик у нашій службі, – зізнається Андрій.
Сам він у дрогобицькому патрульному підрозділі з 2020 року, пройшов шлях від солдата, виконував бойові завдання в зоні ООС. Сьогодні в його підпорядкуванні – командири трьох відділень. Разом із ним служить батько, а молодший брат нищить ворога у складі 12 бригади спеціального призначення «Азов» НГУ.
Андрій зазначає, що в цілому містяни позитивно реагують на зустріч із нарядом. Буває, підходять до патрульних, потискають руки, дякують за службу. Втім, гвардійцям завжди слід бути готовими відповісти на купу питань, і це далеко не завжди банальне прохання вказати дорогу. Люди цікавляться, як сплатити штраф, звертаються з юридичними питаннями, а дехто навіть просить перевірити його по базі, мовляв: «А раптом я у розшуку?». Часто звучить і наболіле – «Коли закінчиться війна?». А коли у складі патруля ще й кінолог зі службовим собакою, увага гарантована. Хтось підходить, цікавиться породою, хтось просить погладити чи зробити селфі.
Гладити не можна, але фото – чому б ні? Зрештою, це той позитив, який потрібен людям у похмурі часи, – впевнений сержант Андрій Савчин.
Втім, насправді ці симпатяги є дієвими помічниками гвардійців. Вони «заточені» на пошук зниклих людей, зброї чи наркотиків. В батальйоні жартують: «Іде патруль – викидай дурь!».
Якщо собака чує запах заборонених речовин, він, дарма що на повідці, одразу починає гучно гавкати. Це справляє сильний психологічний тиск на порушника, – пояснює Андрій.
Він розповідає, що «кладмени», як називають закладчиків, панічно бояться патрулів із собаками і при їх наближенні намагаються викинути заборонене або навіть проковтнути все, що є. Та як не ховай, нічого не вийде. Дрогобицькі чотирилапі патрульні знаходили наркотики у різних порожнинах людського тіла, у пачках із цигарками, в обгортках з-під жувальної гумки, зашиті в білизні, шкарпетках, комірцях, а також у взутті чи під ремінцем годинника…
Але й викинути чи ковтнути заборонене порушники теж не встигають. Гвардійці добре знають ці трюки і ловлять «на гарячому», в момент, коли «кладмен» тільки кладе, або наркозалежний щойно підняв. Лише так слідство може довести незаконне придбання, зберігання чи перевезення наркотиків. За ці роки патрульні вилучали буквально всі види дурману: метадон, амфетаміни, солі, спайс, гриби, екстазі, кокаїн, героїн, гашиш.
Раніше наркотики були буквально на кожному кроці. Я щомісяця мав як мінімум по три-чотири такі затримання. Так само і побратими. А якось ми три дні поспіль патрулювали Борислав – і щодня вилучали заборонені речовини. А тепер цього «багатства» на вулицях менше і особисто мене це дуже тішить, – пригадує Андрій.
Рятують земляків коли від злочинців, а коли – й від самих себе
Старший солдат Анна Венгрин – одна із найдосвідченіших бійців патрульного батальйону. Після закінчення юридичного факультету Львівського державного університету внутрішніх справ вона у 2022 році обрала службу у дрогобицькому патрульному підрозділі НГУ. Каже, що бути військовою мріла з дитинства і у своєму виборі не розчарувалась. За три роки служби дівчині є що згадати, взяти хоча б подію, яка 15 червня 2025 року сколихнула Борислав.
У той вечір на зупинці громадського транспорту на вулиці Дрогобицькій сталася бійка з різанина. 34-річний місцевий мешканець у стані алкогольного сп’яніння жорстоко побив одного чоловіка, а іншого вдарив ножем у груди і втік. Один із потерпілих помер, не дійшовши кілька кроків до воріт свого дому, а інший опинився в реанімації. Гвардійці, що прибули на виклик, допомагали поліції охороняти місце події. І саме Анна Венгрин звернула увагу на одну деталь:
Я побачила на землі ледь помітні краплі крові, а за метр – ще краплинку, а далі – ще. Ми з Андрієм вирішили подивитись, куди нас виведуть ці сліди. Йти було недалеко. Гарний фасад будинку, викладений бруківкою двір, ростуть рівненькі туї… Ніколи б не подумала, що тут може жити вбивця. Але кров була і на хвіртці! Я піднялася на паркан, посвітила ліхтариком і побачила кривавий слід, що тягнувся просто до дверей будинку, – згадує Анна.
Стало зрозуміло, що вбивця всередині. Гвардійці та поліціянти оточили дім. На місце події викликали спецпідрозділ поліції «КОРД», який застосовують для затримання особливо небезпечних злочинців. Підстрахувались недарма – коли спецпризначенці пішли на штурм, підозрюваний кинувся на них із ножем. Один із «КОРДівців» дістав поранення, але нападника скрутили.
Затриманням злочинців робота бійців дрогобицького патрульного батальйону не обмежується. Гвардійці рятують життя, проводячи пошуково-рятувальні операції разом з ДСНС, займаються евакуацією громадян із зон небезпеки, беруть під охорону місця «прильотів» російських «Шахедів» та ракет. А ще є порятунок людей від них самих.
Кожної зими нетверезі земляки засинають просто на вулиці. Якщо не забрати в тепло – замерзнуть. Ми таких одразу передаємо медикам, знайомі вже ледь не з усім персоналом міської станції швидкої допомоги, – розповідає лейтенант Роман Федак. – Один із таких випадків стався у лютому 2025 року. Юнак напився горілки через нерозділене кохання і заснув біля торгового центру, надворі ж було мінус чотири. Якби ми його не помітили, замерз би, а так лише потрапив у реанімацію з пневмонією. Батько хлопця нас потім знайшов, дякував, гроші пропонував. Але ми, звісно, відмовилися. Добре, що живий, – згадує Роман Федак.
Взагалі, із молоддю патрульні мають справу чи не найчастіше: то підлітки п’ють і галасують у парку, то тікають з дому і нарядам доводиться прочісувати недобудови та закинуті будівлі. А якось трирічна дівчинка сама пройшла через пів міста, щоби потрапити на улюблений ігровий майданчик. Батьки забили на сполох, фото дитини розіслали всім нарядам – і дівчинку швидко повернули батькам. Всім миром шукали і літню жінку, що зникла у вересні 2023 року.
Було темно, йшов дощ, а ми з рятувальниками прочісували ліс до третьої ночі. Як виявилось, жінка йшла у тому ж напрямку перед нами. Тобто, вона собі човгала, а ми позаду її шукали. Так могло і до ранку тривати, якби вона не вийшла на дорогу, – з посмішкою згадує Андрій Савчин.
За кожною із таких історій – врятоване життя, знайдена людина, запобігання злочину чи затримання правопорушника. Усе – заради збереження спокою громадян. Адже поки українські бійці вибивають ворога з нашої землі, в тилу має бути повний порядок і безпека. Це – обов’язок Нацгвардії України.
За матеріалами видання «Гвардія»
