Служити Батьківщині – одна із найвищих чеснот людини. Я тут, бо хочу, щоб мої діти зростали у вільній країні. Щоб мали свободу висловлювати свої думки, щоб знали рідну мову і нашу культуру. Я, наприклад, не уявляю “русский мир” у нашому селищі. В нас всі говорять українською, у нас шанують споконвічні традиції від діда-прадіда. Якщо мої слова прочитають зараз хлопці, які ще вагаються йти чи не йти до війська, скажу їм так: брати, ви маєте захистити свою землю! Тут живуть і житимуть далі ваші рідні та друзі. Саме їх ви захищаєте від рашистських звірів, бороните їх права та свободи від російського рабства. Захищати – це не просто почесно. Це життєво важливо», – запевняє гвардієць.
У родині нацгвардійця Антон став першим, хто обрав професію військового. Батьки із повагою поставилися до вибору сина.
Хоч у нас в родині всі аграрії, мої рідні схвалили мій вибір. Коли приїжджав додому на гостину, люди у селищі шанобливо віталися, розпитували про життя-буття. Військових у нас дуже поважають», – говорить нацгвардієць. Антон певен, що започаткує військову династію. Мріє, коли створить свою сім’ю, щоб діти теж пішли стезею батька.
За вдачею я спокійний та врівноважений, звиклий до фізичних навантажень. В армії ці якості дуже допомагають. А ще, найголовніше, чому вчить армія, на мій погляд, це дух братерства та взаємодопомоги», – ділиться Антон.
Зараз хлопець фактично не має часу на улюблене заняття – рибалити. Але впевнений, що надолужить після Перемоги. В тому, що вона обов’язково буде, гвардієць не сумнівається. І продовжує щодня робити свій внесок у боротьбу із ворогом.
