Волонтерська група “Слобожанські берегині” плетуть маскувальні сітки для військових.
“Серед нас харків’янки різних професій: вчителі й журналісти, лікарі й телевізійні режисери… А взагалі – чи важливо, ким ми були в довоєнному житті? Думаю, що ні, бо сьогодні ми плетемо Перемогу!”, – розповідає берегиня Олена Єлагіна.
До війни Олена була відомим у місті журналістом, директоркою недержавного музею-садиби “Українська хата”.
“Знаєте, з початком війни ми всі кинулися хто і чим може допомагати захисникам Харкова і країни загалом. Я теж. Але потім зрозуміла, що цього замало, можу зробити більше, а більшого можна досягти лише спільно. З такими ж, як ти. Тому й прийшла сюди, як і більшість тих, хто щодня плете маскувальні сітки, створює костюми для снайперів і розвідників, нашоломники для піхотинців, шиє подушки під спини для водіїв військових машин. Спектр нашої допомоги захисникам різноманітний”, – розповідає Олена.
Під час нашої бесіди в кількох залах старого особняка не припиняється робота. У кожного, як тут кажуть, свій фронт. Хтось спеціалізується на маскувальних сітках, хтось – на маскувальних костюмах.
“А як інакше? Ми звикли все робити не просто якісно, а й із душею, вкладаючи в кожен виріб частинку своєї любові, материнської турботи, – ділиться з нами ідейний натхненник Берегинь Світлана Демидченко.
Те, що “дівчатка”, як називають Берегинь бійці нашої бригади, роблять руками без будь-якої механізованої техніки й верстатів, язик не повертається назвати “виробами”. Кожна сітка чи маскхалат – якщо не витвір мистецтва, то точно, як костюм, пошитий досвідченим кравцем за індивідуальним замовленням.
“Враховуємо все, що можна врахувати: пору року, де будуть використовуватися наші сітки або кікімори – ліс, степ, болотиста місцевість тощо. Так, довелося багато чому навчитися, але ми готові до труднощів заради наших захисником і спільної Перемоги!”, – розповідає Світлана.
Понад рік Берегині забезпечують 5 Слобожанську бригаду. Підрахувати кількість переданих нам за цей час сіток і врятованих з їхньою допомогою життів не представляється можливим. Останнє замовлення було особливим – 20 “кікімор” для розвідників бригади. Просто плести “аби що” Берегині відмовилися. На зустріч приїхав “профільний” офіцер, вивчив представлені моделі, уточнив особливості. Усього через 5 днів після зустрічі 10 маскувальних костюмів для розвідників були повністю готові. Ще через п’ять днів – друга партія з 10 штук.
“Ми розуміли важливість цього замовлення. Крім того, з 5 Слобожанською бригадою Національної гвардії України в нас давні, перевірені часом, загартовані в боях дружні стосунки. Тому й кинули на виконання замовлення всі наші сили – важливо було встигнути. 10 днів ми працювали виключно для цієї частини. І ми встигли!”, – з усмішкою каже Світлана Демидченко.
Цікавимося, а що для Берегинь означає допомога саме нашій бригаді?
“Багато що! Це повага до вас і вашої служби. Це прекрасний настрій і посмішки при кожній зустрічі з вашими бійцями. Ви ж самі бачите, як дівчатка радіють, коли бачать вас, коли ви їм дякуєте за їхню працю, хвалите сплетені їхніми руками сітки та костюми. І найголовніше – зустрічі з вашою бригадою посилюють нашу віру в невідворотність нашої спільної Перемоги над ворогом!” – впевнено відповідає Світлана.
І в цей час її перебиває ще одна Берегиня:
“Світлано, а ви хлопчикам каву зробили? Хлопчики, а їсти будете?”
Звідси не хочеться йти – домашнім теплом і атмосферою дружби тут просякнуте повітря. Але служба кличе – плоди праці Берегинь важливо якомога скоріше доставити на позиції, де прекрасно знають маскувальні сітки, зроблені руками звичайних, і водночас таких незвичайних харків’янок – Берегинь Слобожанщини. І ми вважаємо кожну з цих жінок своїми побратимами. Дві з них – Світлана Демидченко та Олена Єлагіна за поданням командира бригади полковника Михайла Якобчука нагороджені Медалями “За оборону міста Героя Харків”.
