24-річний рудоволосий Павло Митюк з багатодітної родини був найстаршим сином, захоплювався спортом, ходив до церкви у Львові, а у 2019 році одружився. Служити у лавах Національної гвардії України хлопець почав ще до повномасштабного вторгнення. Спочатку він був кінологом у військовій частині 4114, а згодом став кінологом окремого загону спеціального призначення. Для цього Павло постійно читав літературу, тренувався, вивчав специфіку і робив усе, аби потрапити до кращих.
Зранку 24 лютого 2022 року Павло, дізнавшись про початок війни, зібрав речі і попрощався з дружиною та 9-місячним сином.
“Він сказав, що це не навчальна тривога. Тому зібрав речі, я допомогла чоловіку їх загрузити в авто і він поїхав на роботу”, – згадує дружина Дарина.
Після того молода родина бачилась раз, адже Павло постійно був на завданнях. Від побратимів чоловіка Дарина знала, що її Павло був на Київщині при деокупації, а згодом і на Харківщині.
12 травня 2022 року перебуваючи під Ізюмом на Харківщині, Павло у складі снайперської групи вирушив на бойове завдання.
“Ми знали, де розташована техніка росіян і отримали завдання – ліквідувати їх. З нами поїхав і Павло, він сидів зверху на пікапі. Ми проїхали блокпост, а потім в мить почули вистріли. Виявилось, що це була засідка, а військовослужбовці в українській формі – перевдягнуті росіяни”, – згадує командир Павла.
Куля прилетіла в голову Павла, він загинув одразу. Всі інші хлопці, які були з ним в авто – травмовані, але вижили.
“Усі хлопці, окрім Павла, були трьохсотими. Потім ми бачили його тіло біля автівки, яка горіла. Росіяни зняли з нього все, що було, а це і амуніція, і одяг. Вони навіть після смерті людини поводять себе цинічно. Через якийсь час нам вдалося забрати його тіло”, – розповів побратим.
Востаннє рідні Павла чули на день матері, який був напередодні його загибелі. У нього залишились батьки, шестеро братів і сестер, а також дружина з маленьким сином Ярославом.
Історію нацгвардійця Павла Митюка дивіться у проєкті “Розстріляні росією” від Міністерства внутрішніх справ України.
