Харків’яни Олексій та Віталій майже три роки воюють у складі 5 Слобожанської бригади «Скіф» Національної гвардії України. Починали піхотинцями, нині – оператори дронів.
Олексій зараз «на нулі», Віталій проходить реабілітацію після поранення. Гвардійці — рідні брати, вони, навіть мають один на двох позивний — Брат. Без роздумів пішли на фронт добровольцями у лютому 2022 року, щоб захистити своє місто Харків від рашистів. Молодший з них, Віталій, бав участь в Антитерористичній операції. Повоювати на Донбасі довелося й під час повномасштабного вторгнення.
«Є такі важкі виходи, де на тебе р**ня йде, а витерпіти це в Серебрянському лісництві четверо діб при мінус двадцяти, коли на землі ти спиш, потім йде холодний дощ і заливає тебе — не дуже комфортне відчуття. А було й так, що там ти йдеш на перший вихід: вас пішло вісім, прийшло шість, через 10 хвилин починається штурм, який ви відбиваєте, а потім «Горинич» б’є по сусідній позиції», – розповідає журналістам гвардієць 5 Слобожанської бригади «Скіф» НГУ Віталій. Його підтримує його брат Олексій. — «Найтяжче, напевно, було позавчора, коли ми збирали рештки наших хлопців на позиції. Це дійсно тяжко, коли ти ходиш по лісу і бачиш, що твого товариша, з яким ти розмовляв буквально годину тому, вже немає. На початку вторгнення я взагалі не мав ніякого досвіду, тому я розпитував брата абсолютно про все, починаючи з того, як правильно застібнути бронежилет або почистити зброю. Це все було для мене нове, і тому брат став для мене головним помічником. Без нього взагалі ніяк спочатку».
Брати-гвардійці брали участь у Харківському прориві, нищили окупантів в Серебрянському лісництві та Кліщіївці, зараз – на Харківському напрямку. Бойовий шлях починали піхотинцями. Одними з перших стали опановувати безпілотні літальні системи. Нині разом керують розвідувальними дронами.
«Для пілота є головні дві риси. Перша – це бажання навчатися. І друга – це потрібно мати витримку, потрібно витримувати обстріли. Тому що професія пілота – це не коли ти там сидиш позаду і п’єш каву, а коли йде обстріл і треба виходити, діставати цей дрон і ним управляти. Ти не можеш кинути свою позицію, тому що піхота і командування залишаться без очей – від тебе багато залежить», – додає Олексій.
«Але також головне – не бути самовпевненим. Багато поранень та смертей через самовпевненість, коли рік-два воюєш, ти вже думаєш, що кулі від тебе відскакують», – доповнює слова брата Віталій.
Віталій після кількох місяців лікування та реабілітації збирається повернутись до свого підрозділу. Обидва брати розуміють, якщо не вигнати загарбників зі своєї землі, буде незрівнянно гірше.
Відділення інформації та комунікації Східного Харківського територіального управління Національної гвардії України
