«Якщо раніше ми думали, що там «контакти» — це щось страшне, нереальне, то тут все набагато гірше! Якщо на Харківському напрямку там були групи, які виконували якісь окремі задачі, то зараз у цьому напрямку проти нас воювали майже всі – від мобілізованих, ПВК «Вагнер», до якихось спецпідрозділів та ГРУ», – пояснює гвардієць. Тепер йому, як старшому кулеметнику, значно додалось бойової роботи, зокрема штурмової — він з побратимами протидіє тактиці «малих груп», на яку тотально перейшли російські загарбники під Бахмутом.

Один з таких епізодів ледь не вартував підрозділу «Боксера» життя, але гвардійці стійко відбили всі атаки противника та завдали йому втрат.

«Ми були майже в оточенні вже. Ви знаєте, коли заженуть людину в глухий кут, вона вже вмикає всі свої «8 відчуттів», не знаю скільки їх там може бути. І просто робить свою роботу! Ось це ось таке у нас було позавчора! Ми були в нашій будівлі, крайній рубіж. Ми зайняли кругову оборону в будівлі. І вже пройшла інформація, що ворог зайшов до нас у будинок. Звісно, почався контакт! Люди підготовлені. Ми засипали двері, поставили розтяжки, де тримали оборону, відстрілювалися цілий день, все обійшлося”, – ділиться “Боксер”.

За його словами на Бахмутському напрямку, порівняно з попередніми фазами війни, все більше впливу на ситуацію справляє українська аеророзвідка. Відтак піхотинці мають більше інформації про те, що коїться навколо, і це допомагає активно діяти. Водночас він зізнається, що доводиться вести виснажливі бої, після яких дуже складно відновитися – канонада не припиняється взагалі. Хіба на пару годин вночі. Але тоді тишу розривають автоматні та кулеметні черги. Зауважимо, що хлопцям доводиться воювати в суцільних руїнах, де банальне виживання, навіть, якщо прибрати фактор постійних бойових дій, вже є проблемою, – дається взнаки низька температура, відсутність електроенергії, газу, води тощо –всього, без чого важко обійтися цивілізованій людині.

«Сили на фронті мені дає моя родина! Люди, яких я оберігаю. Не важливо, хто це буде. Це діти, які можуть посміхатися, можуть ходити в школу. Та й всі інші люди, українці мені дають наснагу! Воїном ти стаєш, коли ти переборюєш це все – страх, переживання, відчай. Не треба не поважати ворога! Треба самому рости, щоб була можливість, як можна краще, виконувати свою бойову задачу! – розповідає «Боксер» про те, де бере мотивацію, щоб витримувати жорстокі випробування, які випали на його долю.

Строковці 3-ї бригади оперативного призначення – воїни, бойовий досвід багатьох з них є унікальним. Вони майже рік, практично без відпочинку, вчилися виживати та завдавати дошкульних втрат противнику просто на «нулі». І це все в умовах тотальної війни. Вони бились на найвідповідальніших напрямках і незмінно руйнували міфи про строкову службу.

Нагадаємо, гвардійці є питомою складовою Сил Оборони України. Вони б’ють російських окупантів на всіх рубежах і напрямках, де ведуться бої за волю та суверенітет українських земель.