За плечима Сергія чималий військовий досвід. Він брав участь у війні в Афганістані у 1984-1986 роках, у 2014-2015-му – в Антитерористичній операції на сході України. На Афганську війну пішов за наказом – як відмінник сержантської школи, а вже до бою в АТО – виключно добровольцем, щоб звільнити країну від російського окупанта.
Вночі 24-го лютого, на початку повномасштабного вторгнення російської федерації Сергій працював водієм таксі. Оперативно розвіз хлопців за тривогою до місць дислокації, а сам заїхав додому, взяв усе необхідне та рушив до військкомату.
«Я вважаю себе господарем на своїй землі, тому і пішов її захищати», – коротко зазначає Сергій.
Він розумів, що на війні не буває зайвих рук, кожен досвід може згодитись, бо пройшов горнило окопної війни, був поранений і кілька разів контужений, дивився в очі смерті не раз. Говорить, що тільки дурень не боїться смерті, але двічі дурень той, хто йде на війну непідготовленим. Воїн має пройти серйозну підготовку, знати, що чекає його на передовій та мати залізні бойові навички.
З перших днів повномасштабного вторгнення Сергій мобілізований до лав Національної гвардії України, де сьогодні бере активну участь у підготовці молодих бійців, у формуванні їх морально-психологічної стійкості у воєнних умовах. І йому є що розповісти, чого навчити й чим поділитися.
Вдома на чоловіка, батька та дідуся чекають з Перемогою. Знаючи його принципову волелюбну вдачу, рідні ні секунди не сумніваються, що тільки так і буде.
Група інформації та комунікації Центрального ТУ
