Незадовго до повномасштабного вторгнення гвардієць на псевдо Скромний звільнився у запас — та щойно біда прийшла до Харкова — він повернувся до Нацгвардії. Починав з розрахунку ПЗРК [переносний зенітно-ракетний комплекс], це саме він першим помітив та повідомив про наближення літака, який потім збили гвардійці. За деякий час його бригаді знадобився вправний водій для евакуації поранених, і він не вагаючись погодився, бо автомобілі — його пристрасть.
Задача Скромного — вивозити поранених до безпечної зони. Це потрібно робити максимально швидко, не зважаючи на обстріли, і з мінімальним дискомфортом для бійців.
“Джипи привозили поранених на точку евакуації, де людям надавалася медична допомога. Потім ми їх вантажили до автомобілів швидкої допомоги, і вже на Дергачі максимально швидко вивозили по цій дорозі. Це було вдень і вночі, чергування було цілодобове. Тут стояли 2-3 бригади з кожного батальйону”, — розповів гвардієць.
Точок евакуації було декілька: мобільні групи в основному були розкидані по селищу, щоб не привертати увагу ворога великим скупченням техніки. Одна з таких точок знаходилась під одним із мостів під Дергачами. Загалом місць, де можна укритися там не багато. Натомість напрямок був дуже гарячим.
“Танки, САУ, міномети [різні, зокрема 2Б9М, 82 мм], К-50, словом — росіяни працювали по нас всім, що було, у режимі 24/7. Одного разу ми нарахували з медиком 82 прильоти за годину. А ховатися було ніде. Зариватися не було сенсу через високо розташовані ґрунтові води. Також постійно літав “Орлан”. Якщо вони бачили, що стоять медичні машини, то працювали чітко по швидких”, — ділиться Скромний.
Гвардієць вдячний місцевим мешканцям, які допомагали українським захисникам всім, чим могли.
“Місцеві мешканці нам дуже і дуже допомагали, за що ми всі дуже вдячні! Бувало, і годували, і давали інформацію, що і де відбувається, бо мобільні бригади виїжджали-приїжджали, а місцеві залишалися там, і все бачили. Місцеві допомагали ховати від ворога техніку. Дерева були переважно низькі у населеному пункті, тому місцеві підказували, де зручна місцевість, щоб можна було вирізати арку у кронах дерев, і туди загнати машину, аби з повітря її було не видно”, — пояснює військовий.
Мобільна група, до якої входить Скромний, за ці пів року врятувала чимало людей. Тому за нагоди намагається передати свій досвід новачкам. Зокрема радить ніколи не нехтувати екіпіруванням. Для певності демонструє фото, де уламок з пів сірникової коробки потрапив у штатний український шолом та застряг у ньому. При цьому у людини, навіть розсічення не було. А от одним з найрадісніших днів для Скромного був тоді, коли він дізнався про деокупацію населеного пункту, звідки він родом.
