Російські військові обстрілюють прикордонні селища на півночі Харківщини некерованими ракетами. Переважно б’ють по великих об’єктах, які видно здалеку, — житлових багатоповерхівках та приватних будинках.
На позиції служить 20-річний нацгвардієць з позивним “Сварщик”.
“Ми стоїмо, щоб збити [російський] гелікоптер. Наші дії: щойно вилітає “вертушка”, виходити з “трубою”. Постріл. І одразу ж тікаємо звідти. Після того, як зіб’ємо “вертушку”, може початися мінометний обстріл. Російські гелікоптери над територією Харківщини можуть пролітати кілька разів на тиждень. У мене “Ігла-1″ — до 3000 метрів дозволяє захопити ціль”, — розповідає військовий.
На півночі області нацгвардійці “прикривають” інші підрозділи від ударів російської авіації, розповідає “Партизан”.
“Переважно це гелікоптери противника. Як правило, бойові, ударні. Іноді хлопці бачать лише точки, тому що дуже на значній відстані пролітають від кордону. Була б в нас потужніша [зброя], то ми “допомогли” б їм на більш дальніх дистанціях сідати. А так чекаємо, поки вони підлетять на відстань, з якої ми їх зможемо вразити. Нацгвардійці перебувають на позиціях біля кордону від світанку й до повної темряви. Часто нас намагаються виявити квадрокоптерами. Нещодавно доповідали мої хлопці з однієї з вогневих груп, що по них велося скидання ВОГів противником. Ми цьому успішно протидіємо, є укриття, є перекриті щілини. Використовується і стрілецька зброя для їх ураження”, — говорить військовий.
Нацгвардійці комбінують зброю, щоб уразити ціль.
“Якщо не впорається ракета, то впорається зенітна установка. У нас не багато таких позицій, де ми комбінуємо такі засоби, тому що зенітна установка однаково є більш примітним засобом ураження. Противник застосовує часто квадрокоптери, то може виявити ці вогневі засоби й провести ураження”, — розповідає “Партизан”.
На думку нацгвардійця, удари по регіону завдають російські курсанти разом з офіцерами.
“Іноді це і справжні пілоти, які просто бояться на нашу територію залітати. Тому що відчувається, що понесли вони тут значні втрати. На початку війни це були справжні пілоти, а зараз ті, хто просто залишився у їхньому розпорядженні. Ми будемо намагатися зробите все, щоб їх було ще менше: і справних машин, і справжніх пілотів”, — говорить “Партизан”.
Російські гелікоптери вздовж кордону літають на висоті від 5 до 15 метрів, не вище.
“Тут дуже багато природних балок, у які гелікоптер може спокійно заходити й не перебувати у зоні ураження. Також тут доволі високі лісисті місця є, посадки. І це дозволяє їм добре укриватися. Зараз зелень потрошку зійшла, їх буде збивати, принаймні, зенітним вогнем, трішки легше”, — говорить “Партизан”.
Військові облаштували позиції майже по всій лінії кордону з РФ, каже нацгвардієць.
“Хай тримаються якомога далі від нашого кордону, а ми будемо намагатися зробити все, щоб якомога більше вони сиділи у себе на аеродромах і шукали причини, щоб сюди не літати”, — каже “Партизан”.
Разом з “Партизаном” на позиції — 20-річний нацгвардієць “Магоні”. За останні пів року він воював під Кремінною, Рубіжним, Попасною. Військовий має контузію, він частково втратив слух — кілька снарядів “Граду” впали біля окопу. “Магоні” каже, воює заради дітей.
“Щоб менше дітей гинуло. Усе. Іншого нічого не можу сказати. Діти — це святе. Коли бачиш дітей “двохсотими”, це найбільший психологічний тиск. Тисне, що треба якнайшвидше закінчити цю війну. Я це зроблю навіть ціною свого життя, якщо це знадобиться”, — говорить військовий.
На позиції чергує нацгвардієць Руслан.
“Коли на дворі холод і ще ворог по тобі стріляє, по декілька годин не виходиш з окопу або якогось укриття, — воно якось нагнітає трохи атмосферу. Але не перший місяць воюємо, якось звикли до цього”, — каже Руслан.
Коли у кількох кілометрах було чутно два прильоти, гвардійці починають згортати засідки з ПЗРК [переносний зенітний ракетний комплекс] і розчохлюють сховану до цього у кущах 23-мм спарену зенітну установку. Така може знищувати повітряні цілі на відстані до 2,5 км та на висоті до 1500 метрів.
Зенітну установку застосовуватимуть по наземних цілях, каже “Партизан”.
“По ворожому розрахунку мінометників, координати розташування яких отримали зенітники. З “закритої позиції”, коли зенітники не бачать ворога своїми очима, а стріляють з укриття по заданих координатах, така зброя може бити на відстань у майже 3,5 км”, — говорить “Партизан”.
Нацгвардійці розгортають зенітну установку, наводять, кілька хвилин відпрацьовують короткими чергами по координатах. Ще за дві хвилини зенітна установка зібрана, прикріпляється до авто і швидко їде з позиції. Чи вдалося знищити ціль — пізніше покаже розвідка.
Альона Рязанцева, В’ячеслав Мавричев
