У грудні разом зі своїм підрозділом ротний повернувся з одного з найважчих напрямків Луганщини — Серебрянського лісу. Серебрянське лісництво і нині залишається ділянкою, яку росіяни невпинно намагаються спопелити.
“Піщані ґрунти, які характерні для цієї місцевості, дуже ускладнюють переміщення, здебільшого дорога займала 2 і більше годин. Через високу інтенсивність вогню будувати позиції було вкрай важко. Та навіть після того, як викопаєш окоп та побудуєш бліндаж розслаблятись не доводиться: після першого ж прильоту все засипає піском і копати доводиться знову”, — розповідає боєць.
За словами гвардійця тактика ворога незмінна: окупанти по максимуму використовують артилерію по наших позиціям, після чого вдаються до спроб здійснити штурм великими групами. Так було й під час атак у Серебрянському лісі, пригадує Ангел:
“Попри те, що більшість особового складу не мали бойового досвіду вони жодного разу не дали мені приводу сумніватися в них. Після прибуття до зони бойових дій перший час було важко виконувати завдання через інтенсивний вогонь противника, але хлопці витримали натиск не втративши жодного сантиметра української землі”.
Відділення інформації і комунікації Північного Київського ТУ
