За кожним воїном своя історія, сповнена випробувань, визначних моментів і великої волі до перемоги. Одна з таких неймовірних історій належить нацгвардійцю, якого побратими називають Дамбо. Він народився і виріс на Донеччині в місті Краматорськ. Там чоловік близько 11 років працював в будівельно-монтажному управлінні машинобудівного заводу.
Ще у 2014 році, коли розпочалися воєнні дії на Донбасі, Краматорськ був серед міст, які відчули всю важкість цих подій. Герой разом з рідними пережив три місяці окупації та економічного занепаду:
«Для мене війна почалася ще тоді. На той час ворог своїми діями повернув нас на 20-30 років назад. Думаю, кожен, хто там був, відчув це».
Початок 2022 року приніс несподіваний поворот подій для Дамбо. В результаті нещасного випадку, перед початком повномасштабного вторгнення, герой отримав серйозну травму – зламав руку.
«Через два тижні мені зняли гіпс та розпочалася реабілітація. Коли я пішов до військкомату, в мене рука ще не розгиналася, та це мені не завадило стати до строю. Я отримав автомат та вже ним її розробляв», – з посмішкою говорить гвардієць.
Після цього Дамбо був залучений до охорони важливих державних об’єктів та пізніше – до облаштування бойових позицій. Але його справжнє випробування прийшло в серпні, коли він вирушив разом зі своїми побратимами на штурм. Шлях до позицій був наповнений труднощами та небезпекою. Сім годин вони йшли під обстрілами й опинилися в самому центрі «бурі», що лютувала на передовій.
«Ми десь на 100 метрів підібралися до ворога. Чотири рази біля мене вибухали снаряди. Ми чули, як окупанти кричали: «ідіть сюди!». Перші вони відкрили по нас вогонь, та з відповіддю ми не забарилися, дали їм прикурити», – розповідає нацгвардієць.
Битва в нічний час виявилася складною і небезпечною, але герой разом зі своїми побратимами зміг успішно виконати бойове завдання:
«Я останній виходив, бо прикривав хлопців. Було таке, що ми почули якийсь дуже сильний вибух, від якого у кулеметника кулемет розірвало. У нього полопались барабанні перетинки, але більше ні подряпини, якесь диво. Потім в підтримку почала працювати наша артилерія, ще й побратим з матадора по їх позиціях поцілив. І все, більше ми ворога не чули. Також, пам’ятаю, як ми тоді дуже раділи дощу – хоч і грязюка й важко йти, та артилерія ворога в таку погоду не працює, й пташки їхні не літають».
Хоч хлопці вийшли без поранень, все ж таки деякі отримали контузію, один з яких і Дамбо. Пройшовши реабілітацію, гвардієць знову повернувся до виконання службово-бойових завдань, долаючи труднощі та покладаючись на свою внутрішню силу.
Плани на майбутнє у Дамбо вже є – створення сім’ї та повернення до українського Краматорська. Події на передовій не здолали справжнього героя, який зберіг в собі любов до рідного краю і бажання побачити його світлим та вільним. Його приклад – це невід’ємна частина національного духу, який допомагає українцям встояти та відстояти свою свободу.
Група інформації та комунікації Південного Одеського ТУ
