Богдан Івасишин на псевдо Багет зустрів повномасштабне вторгнення росії на Сумщині, тоді снаряд прилетів по його частині. До того старанно навчався саперної справи та постійно підвищував рівень своєї кваліфікації, тому до війни був готовий.
Брав участь у звільненні Київщини, а пізніше виконував бойові завдання на північному кордоні та на сході України. Перебуваючи в Серебрянському лісі, Богдан втратив близького побратима на псевдо Турбо та отримав важкі поранення.
«Вибухом йому відірвало ногу до стегна, й вона прилетіла мені в обличчя. Я відчув, що помираю», – згадує гвардієць.
Сам Багет отримав осколкове поранення від вибуху протипіхотної міни «МОН-90».
«Осколок влетів у череп і вийшов, не зачепивши мозок. Один осколок є в носі та за лівим оком, також луснули обидві барабанні перетинки та пошкодилась сітківка на лівому оці. Її, на жаль, не вдалось зберегти», – каже старший солдат.
Перших 30 метрів до медваку гвардієць пройшов сам, далі його підхопили під руки та допомогли командири взводу та відділення, хоча Богданові здавалося, що шансів вижити не залишилось. На щастя медики приїхали дуже швидко і врятували життя бійцеві.
Богдан розповідає, що на передовій, дуже важлива підтримка побратимів. Дружба додає сили й снаги до боротьби зі спільним ворогом та допомагає пережити навіть найжахливіші моменти війни.
«Там я бачу щирих людей, бо масок на них не знайдеш. Всі такі, які вони є. Напевно, більш щирої дружби ніде не знайдеш у світі, як в окопі чи бліндажі”.
Нині старшому солдатові 22 роки, три з яких він служить у складі франківських гвардійців. Проходить лікування та реабілітацію в обласних медичних закладах. Попри втрату руки та ока, Богдан не збирається покидати лав Національної Гвардії України та припиняти боротьбу з окупантом. Він нагороджений нагрудним знаком «За доблесну службу».
