Нацгвардійці Олександр та Вадим земляки з Черкащини. Хлопці – друзі з дитинства, разом прийшли у Національну гвардію в жовтні 2020 року. За спеціальністю обидва є водіями військового транспорту, які виконували різноманітні функції з початку повномасштабного вторгнення, як на Київському, так і на Донецькому напрямках.
«У Сіверодонецьку, Лисичанську, коли мости розбили, могла проїхати лише гусінь, тому ми переправляли поранених через річку човнами і там медик надавав першу медичну допомогу, опісля ми їхали далі. Найстрашніше було тоді, коли їхав і дивився в дзеркало заднього виду, підіймалися грибки від мін, котрі, підриваючись, наздоганяли мене. Покришки не витримували уламків. За день я змінював до трьох коліс. Бувало, що на самому диску їхав десять кілометрів», – розповідає Олександр.
Водії військового транспорту відіграють важливу роль у воєнних операціях. Їхні обов’язки та відповідальність спрямовані на підтримку та забезпечення мобільності, логістики та захисту особового складу.«Я був водієм мінометного розрахунку. Виїжджали на позиції і тут прилетіло на те місце де ми були. Швидко зібралися і виїхали на іншу локацію. Машина має бути технічно-справною, щоб бути готовою до виїзду. Не можна підвести розрахунок», – розповідає Владислав.
Про друзів дитинства, побратимів, які пройшли через випробування війною та зустрілися дорогою, дивіться у відеосюжеті.
