Знайомтесь – це Світлана. Вона – військовий водій. На службі вже понад п’ять років. З перших днів повномасштабного вторгнення російських окупантів виконувала бойові завдання на Донеччині.
У цивільному житті 15 років працювала інструктором з водіння в автошколі. Тимчасова окупація Слов’янська росіянами у 2014 році переконала Світлані у необхідності зі зброєю в руках захищати свою Батьківщину. Але шлях на військову службу був нелегкий.
«З самого початку були пропозиції стати діловодом відділення, але я хотіла бути саме водієм», – ділиться Світлана.
Трохи згодом, коли у Національній гвардії України почали реалізовувати закон про «гендерну рівність», Світлані вдалося стати на омріяну посаду. За весь час служби її ніколи не лякала ніяка дорога та завдання, вона з честю та гордістю виконувала усі поставленні завдання.
«Дякую всім побратимам за теплий прийом до колективу та підтримку. Я знайшла у війську відчуття поваги, взаємодопомоги та підтримки», – ділиться гвардійка.
Від початку повномасштабного вторгнення, обсяг бойових задач збільшився, виконання завдань стало набагато небезпечніше. Проте Світлана розповідає, що їй не важливо куди доведеться їхати. Для неї – це обов’язок від, котрого вона ніколи не відмовиться.
«За ці пекельні 8 місяців, я була у різних населених пунктах та гарячих точках. При виконанні бойових виїздів немає страху, є тільки бажання виконати поставлену задачу», – розповідає Світлана.
Військові водії у Національній гвардії України – “на вагу золота”. Вони виконують величезний спектр задач у підрозділах, від підвозу провізії та перевезення особового складу до евакуації з поля бою. Кожен з них сьогодні робить великий внесок у нашу Перемогу!
