Дмитро, на псевдо Привид, народився в Херсонській області, в родині, де завжди цінували працю і волю. Наразі проходить службу в 11 бригаді ім. М. Грушевського Південного оперативно-територіального обʼєднання Національної гвардії України.
З дитинства захоплювався спортом — волейбол, гребля, легка атлетика. Після закінчення медичного училища поїхав до Києва, де продовжив навчання в Київському міжнародному університеті, здобувши другу освіту у сфері менеджменту. До початку повномасштабного вторгнення Дмитро встиг попрацювати в стоматологічній клініці, а згодом — в аптечній мережі. Але 24 лютого 2022 року його життя змінилося назавжди.
«Вранці, коли батько подзвонив і сказав, що війська ворога вже на Херсонщині, я не зрозумів, що це означає. Спочатку думав, що це жарт, але коли почав дзвонити друзям і рідним, зрозумів, що це реальність. Тому одразу зібрав речі, попередив близьких і вирішив виїхати з міста», — згадує Дмитро.
В умовах хаосу, коли всі дороги були перевантажені, чоловік разом з друзями вирушив на захід, сподіваючись на безпеку.
«Дорога була важка, обстріли, пробки, страх. Але відчував, що це не мій шлях, що я не можу просто бути осторонь», — каже він.
Після кількох тижнів на заході, Привид вирішує повернутися до Києва.
«Місто було під обстрілами, усе змінилося. Перші кілька годин після прибуття було страшно. На вокзалі паніка, потяги не їздять, люди шукають сховища, але я відчув, що маю бути тут, зі своїми», — згадує чоловік.
Через день після повернення Дмитро отримує дзвінок від товариша, який запропонував йому вступити до підрозділу територіальної оборони Києва:
«Я одразу погодився. Не міг залишатися вдома, коли моя країна потребує кожного», — говорить Привид.
У березні 2022 року він приєднується до батальйону територіальної оборони, де разом з побратимами відповідав за оборону Київщини.
«Перше завдання було в Броварах. Ворог на підступах до Києва, а ми готувалися утримувати місто. Був не тільки страх, але й повне розуміння того, що від нас залежить багато чого», — каже Дмитро.
Через кілька тижнів Дмитро отримує нову пропозицію: стати бойовим медиком для взводу розвідки.
«Без вагань дав згоду. Війна не залишала часу на сумніви. Моя медична освіта могла врятувати чиєсь життя», — розповідає Привид.
Перші виїзди на завдання стали перевіркою на міцність.
«Пам’ятаю, як на околицях Бучі ми знайшли зруйнований автомобіль мого товариша. Він загинув, і те, що сталося з ним, було дуже важко прийняти. Але на війні немає часу на сум, тільки на дію», — згадує Дмитро.
Дмитро продовжував виконувати свою місію: лікувати поранених, евакуйовувати з-під обстрілу, допомагати тим, хто цього потребував.
«Кожен день був випробуванням на витривалість. Ворог не чекає, він наступає, тому й ми не могли дозволити собі зупинятися», — розповідає він.
Наприкінці 2022 року його підрозділ був відправлений до Чернігівської області. Там на початку зими Привид дуже захворів та був доставлений в госпіталь. Знаходячись в лікарні, дізнався, що під час виконання бойового завдання, загинув його рідний дядько, який був розвідником під Бахмутом.
«Першим ділом зателефонував командиру по середині ночі та сказав, що буду виписуватися зранку», – зі скорботою згадує Дмитро.
Повернувшись до військової частини зрозумів, що не може залишатись на тому самому місці та посаді, оскільки всередині змінилось все. Дмитро подав заявку на переведення до 12 бригади спеціального призначення «Азов» НГУ. Після подання документів на переведення до іншої структури, він розумів, що це займе деякий час. Та поки був вільний час, боєць почав розвиватись у сфері БпЛА. На поміч прийшли побратими та навчали.
На початку весни 2023 року Привид відправився виконувати бойові завдання на Донеччині, ще як медик, але вже с фахом оператора БпЛА. Через деякий час Дмитро знов був переведений до іншої частини. Там він спочатку потрапив в ряди рекрутів, але майже відразу гвардійця забрали з бойовим досвідом до батальйону розвідки у взвод БпЛА.
«Рівень підготовки був зовсім інший, мені приходилось багато чому новому вчитись, але все вийшло. Після підготовки ми виїхали в район бойових дій до Донецької області. Я потрапив в ті місця, де вже був, то згадати місцевість, де працювали, було набагато простіше», – розповідає боєць.
За здібності та вміння віддаватися мужньо своїй справі, нацгвардієць отримав підвищення до командира групи. Але через деякий час на одному з бойових завдань Дмитро отримав травму лівої ноги.
«До ночі вже з ногою було дуже тяжко, від болю її нормально не відчував. Важко керувати автівкою в такому становищі, але, попри все і попри страшний біль, дотягнув з останніх сил. По прибуттю мене доставили на стабілізаційний пункт та відправили у лікарню, де прооперували, а після – проходження реабілітаційного періоду. По завершенню реабілітації було розуміння, що цю посаду не зможу займати по фізичному стану. Та було прохання перевести до іншої частини, у рідні місця, на південь, до міста Одеси, на що отримав погодження», – говорить гвардієць.
На початку 2024 року Привид перевівся до лав 11 бригади ім. М. Грушевського Південного оперативно-територіального обʼєднання Національної гвардії України та одразу потрапив до роти ударних БпАК. Там пройшов тренінг з підвищення фаху, а після виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку. Через деякий час з підрозділом був переведений на Донецький напрямок для стримання ворога.
«У вересні, коли працювали, нашою головною задачею було виявлення ворожої сили. На першому виїзді ми літали з посадки, там було викопано яму під бліндаж та позиція для міномета. В перші вильоти було виявлено групу ворога, яка відступала до своїх позицій. Ми максимально швидко вийшли на інший наш екіпаж з дроном-FPV та суміжними мінометними підрозділами. Після декількох чітких влучань, ворожа група була знищена. Кожного разу радієш з приводу того, що ворог був виявлений та знищений за допомогою гарної взаємодії підрозділів, кожне вдале виконання завдання надає ще більшої мотивації», – розповідає Дмитро.
Історія Дмитра — це не просто розповідь про солдата. Це історія про силу духу, про те, як війна перевіряє тебе на міцність, і в той самий час дарує можливість допомогти.
Група інформації та комунікації Південного Одеського ТУ
