Для старшого лейтенанта з позивним Ахіл війна триває вже понад десять років. У 2014 році, коли росія розпочала збройну агресію проти України, він добровільно став до лав Національної гвардії України. Свій військовий шлях розпочав у 5 Слобожанській бригаді «Скіф» із посади водія, а сьогодні командує взводом ударних безпілотних авіаційних комплексів (БпАК), який виконує бойові завдання на найгарячіших напрямках Харківщини.
Коли почалася антитерористична операція, я добровільно прийшов служити. Спочатку був водієм, потім став командиром відділення автомобільної роти. Перша ротація проходила в Луганській та Донецькій областях. Ми вивозили людей із небезпечних районів. Кілька разів ледь не потрапили в полон – заїжджали на тимчасово окуповану територію, але все це було заради виконання бойових завдань», – згадує військовослужбовець.
Повномасштабне вторгнення Ахіл зустрів у Харкові. Вже за кілька годин звичне життя змінилося назавжди. Разом із побратимами він сформував 4-й батальйон і невдовзі вирушив виконувати бойові завдання. За роки великої війни підрозділ пройшов чи не всі найгарячіші ділянки фронту.
Наш маршрут пролягав через Харківщину. Спочатку Зміїв, потім район Балаклії, далі Сватове, Серебрянський ліс, Бахмут, Кліщіївка, а згодом Липці, Вовчанськ і Куп’янськ. Майже вся війна пройшла в русі, на найскладніших напрямках», – розповідає Ахіл.
На початку повномасштабного вторгнення він воював у складі піхоти. Саме тоді випадковий телефонний дзвінок став переломним моментом у його військовій кар’єрі.
У квітні 2022 року мені подзвонив друг і запропонував Mavic Mini 2. Ми тоді служили у піхоті, ходили пішки, а дрон став для нас очима. Почали облітати посадки, проводити розвідку. Під час харківського контрнаступу вже активно використовували його. Потім отримали Mavic 3, далі перейшли на літачки, а згодом – на ударні бомбери. Із 2024 року основним напрямком нашої роботи стали саме важкі ударні безпілотники», – говорить офіцер.
Сьогодні Ахіл командує взводом ударних БпАК. Його екіпажі працюють одразу на кількох напрямках Харківської області, виконуючи широкий спектр бойових завдань.
Ми мінуємо маршрути пересування противника, знищуємо його техніку й особовий склад. Але зараз приблизно 80 відсотків нашої роботи – це логістика. Наші борти доставляють медикаменти, воду, продукти харчування, акумулятори та інше необхідне забезпечення туди, куди людина фізично часто не може дістатися. Якщо моніторингові групи доповідають, що небо чисте, то за 15 хвилин ми можемо виконати рейс туди й назад», – каже гвардієць.
За час служби екіпажі його підрозділу здійснили вже понад п’ять тисяч бойових вильотів.
Бомбер сьогодні – один із найефективніших засобів ураження. Він дозволяє швидко доставити боєприпаси чи забезпечення, а також нищити ворога там, де це небезпечно для піхоти. Кожен успішний виліт – це збережені життя наших військових і додаткові можливості для виконання бойових завдань», – зазначає Ахіл.
Попри розвиток технологій, кожен виліт залишається смертельно небезпечним. Один із таких днів він пам’ятає особливо добре.
На День Незалежності України у 2022 році ми коригували мінометний вогонь, проводили розвідку та передавали відео до штабу. Саме тоді поряд прилетіла 82-мм міна. Саме того дня я отримав поранення. На війні небезпека супроводжує постійно», – пригадує військовослужбовець.
Найважчими для себе він називає бої у Серебрянському лісі.
Ми з побратимом мали провести розвідку місцевості. Щоб запустити дрон, потрібно було зайти на дуже небезпечну ділянку лісу. Наш квадрат накривали всім: мінометами, ствольною артилерією, “Градами”, постійно працювала авіація. Ми сховалися у воронці від вибуху, трохи облаштували укриття й почали працювати звідти. Уже на третьому вильоті противник почав цілеспрямовано обстрілювати наше тимчасове укриття з танка. Тоді ми обидва отримали контузії, але завдання виконали», – розповідає офіцер.
Робота операторів ударних безпілотників рідко потрапляє в об’єктиви камер, однак саме від їхніх дій часто залежить успіх операцій і життя українських захисників.
Коли ми уражаємо позиції противника, то знаємо, що там перебувають окупанти. За даними розвідки працюємо по укриттях, техніці та логістичних маршрутах ворога. Ми робимо все, щоб наші піхотинці могли виконати свої завдання і повернутися живими», – говорить Ахіл.
Попри десятиліття війни, поранення та постійну небезпеку його мотивація залишається незмінною.
Ми захищаємо свої рідні домівки. Ми воюємо на своїй землі. Я ніколи навіть не замислювався, чи важко уражати окупантів. Це ворог, який прийшов на нашу землю. Наше завдання – зупинити ворога. І ми його виконуємо», – наголошує командир.
Сучасна війна змінюється щодня, і разом із нею змінюються технології. Підрозділ Ахіла постійно освоює нові зразки безпілотних систем, удосконалює тактику застосування ударних БпАК та працює з найсучаснішими важкими бомберами, зокрема Heavy Shot.
Група комунікації Східного Харківського ТУ НГУ




