“Ми розуміємо один одного з пів слова”: нещодавно призвані бійці Нацгвардії розповіли про свій новий досвід - НГУ
Гвардійці Олександр та Євген родом з Харківщини. Їх пов’язує справжня чоловіча дружба, ще з дитинства. Донька Олександра – похресниця Євгена. Чоловіки разом стали на захист рідної Слобожанщини, прийшовши до лав Нацгвардії за мобілізацією. Зараз вони проходять навчання у складі екіпажів БТР.
 
Війна за незалежність, що розпочалася понад 3 місяці тому, назавжди змінила життя мільйонів українців. Вона зламала звичний життєвий уклад та стала полем битви цивілізацій та світоглядів, місцем глобального зіткнення добра та зла.
 
Прямо в той же день, 24 лютого все назавжди змінилося. Все просто перевернулося з ніг на голову. В першу чергу страшно було не за себе, а за вагітну дружину, донечку та батьків. Заради того, щоб якнайшвидше їх побачити я і пішов захищати Україну», – розповідає Олександр.
Ми зрозуміли, що потрібно не боятися, а діяти. Просто одного дня разом з Женею ми прийшли до військкомату, аби дізнатися куди є можливість піти служити. Тим більше за плечима родини, яких потрібно забезпечувати та брати за них відповідальність», – додає Євген.
До початку війни Олександр працював на залізниці помічником машиніста електротяга. Євген – інженер-механік з вищою технічною освітою. Обидва за плечима мають строкову службу.
Я служив водієм і ще у 2017 році замислювався над тим, аби підписати контракт. Це були незабутні часи про які я не шкодував жодного разу. Я не мав до цього бойового досвіду, але строкова служба була для мене школою життя, що відкрила справжні людські цінності. Зараз ми в одному екіпажі з Сашею. Я водій-механік, він – навідник. Ми розуміємо один одного з пів слова, я чув це дуже допомагає під час виконання завдань», – каже Євген.
Ми з Женею самі обрали піти в «бтрщики». Хотілося отримати нову професію, навички та досвід. Основне завдання навідника озброєння БТР підтримувати кулемети в справному стані, завжди бути готовими до застосування, а у бою ще й влучно стріляти по цілях. Спільна і тривала робота гуртує екіпаж», – зазначає Олександр.
За давніми армійськими традиціями екіпажі бойових машин завжди дають імена своїй техніці. Чоловіки також вже підібрали ім’я своїм БТР:
Ми назвали її Вікторія. Гарне жіноче ім’я, що означає Перемогу. Наша ключова Перемога ще попереду. І, як бачите, вона залежить лише від нас».
Перейти до вмісту