Автомати, браунінги, міномети – усе це неподалік від фронту ремонтує Валерій, боєць бригади “Червона Калина”. Гвардієць розповідає, що несправності бувають різними, але хлопці завжди просять повернути зброю якомога швидше. У маленькій майстерні за кільканадцять кілометрів від лінії бойового зіткнення він разом з побратимами працює і вдень, і вночі.
«Бувало, що телефонують об одинадцятій вечора. Кажуть, треба швидко зробити. Виїхали поближче до фронту, зробили за кілька годин, повернулись. Розумію, що хлопцям потрібно працювати».
У невеликій майстерні є все необхідне: дрель, шурупокрут, викрутки, болгарка. Але найголовніше – це справні руки та бажання розібратись у поломці. За необхідності всі ремонтні матеріали за кілька хвилин можна вмістити у невеличку валізку та їхати робити ремонт на виїзді.
До великої війни Валерій працював тільки зі зварювальним апаратом. Вже у війську біля справного наставника розібрався у ремонтах зброї. Вчились під час роботи, як хлопці кажуть, «з-під ножа». Коли отримали нові браунінги у перших поломках розбирались кілька днів – читали літературу, питали в інших підрозділах.
«Інформації в інтернеті про цю зброю було дуже мало, розбирали самі, вчились самі. Це зараз часто полагодити можемо і за 20 хвилин, і за годину. А тоді це все займало більше часу».
На стіні в майстерні вже висить кілька відремонтованих автоматів. На підлозі розібрані деталі від кулемета – усе це вже готується до відправки хлопцям на передову. Але спочатку треба переконатись, що зброя дійсно готова до використання. Валерій зізнається, що найцікавішим у процесі ремонту є завершальний етап – пристрілка на полігоні.
