Гвардійці та бійці ГУР ліквідували спостережний пункт росіян у Цупівці. Наразі вони погодились розповісти про деталі операції, яка стала одним з важливих етапів на шляху до деокупації півночі Харківщини цього вересня.
Повномасштабне вторгнення спотворило колись багату та облаштовану Цупівку до невпізнаваності. Окупанти були впевнені, що закріпились тут назавжди, вони мали тут вигідні позиції, тероризували звідси Прудянку, Слатине, Дергачі, Харків тощо. Вичистити це “осине гніздо” українським оборонцям заважав спостережний пункт росіян, розташований у водонапірній вежі. Звідси ворог мав можливість бачити наших воїнів, як на долоні, та реагувати на всі їхні дії. Сьогодні ж це — купа цегли та брухту.
“У період з середини червня підрозділи нашої бригади передислокувалися сюди. Ми стояли навпроти, бо через Цупівку пряма дорога через Прудянку вже на Харків, і тут зосереджувалася більша частина окупантів, ну і звісно ж у Козачій Лопані. Позаду мене знаходився спостережний пункт збройних сил рф. З нього велося корегування вогню російської артилерії по наших позиціях. Там знаходилася дорога. Вони вели вогонь просто звідси. Спецпідрозділ ГУР, під прикриттям вогню нашої бригади, підірвав цю вежу. Потім відійшли назад до наших позицій, які знаходилися на горбі. Тим самим завадили їм корегувати вогонь артилерії”, — розповів гвардієць на псевдо Лом.
Його оповідь підтримав гвардієць з позивним Барселона. Він також брав участь у тому бою.
“Це було о 5:00 ранку. Ми діяли разом із підрозділом ГУР. Вони почали заходити у Цупівку, розпочався контактний бій. Під прикриттям нашого вогню вони заклали на вежу тротил та підірвали, ми почали коригувати мінометний вогонь з наших позицій та прикривали їхній відхід. Окупанти не чекали такого маневру, але теж почали били по наших позиціях, і коли ми відтягували поранених на точку евакуації вони били по нас”, — ділиться Барселона.
Врешті Сили оборони України вибили російських окупантів до державного кордону. Гвардійці кажуть, що взяли після раптового прориву багато трофеїв.
“Цупівку звільнили приблизно у середині вересня. Дуже багато взяли зброї, боєприпасів на різне озброєння, міномети, кулемети, гранати. Вони залишили, мабуть, 80 відсотків свого боєкомплекту. Ми його забрали собі. Все-таки було зрозуміло, що росіяни тікали у дуже великому поспіху, тому що, мабуть, відчули силу української армії”, — пояснив Лом.
Тим часом Барселона встиг взяти участь також в березневих боях за Рубіжне. За його словами це був дуже відмінний досвід.
“У Цупівці здебільшого були артилерійські дуелі. Настільки активної роботи ДРГ [диверсійно-розвідувальних груп] противника, як у Рубіжному, не спостерігалося. Був кілька разів їхній підхід, але ми дали бій, і вони відійшли. Натомість у Рубіжному були бої щодня! Дуже інтенсивні затяжні ближні контакти та артилерійський вогонь. Ми місто тримали довго. Але ворог постійно маневрував: з одного боку не вийшло, наступного дня заходить з іншого. Не може пробитись — зносить місто просто під нуль. Піхота — переважно “лнрівці”. Вони накочувалися хвилями після артпідготовки. — розповідає Барселона та додає, — була й така дивна ситуація: спочатку вони стріляли по наших позиціях, але взагалі не влучили, і раптом почали бігти на нас без бронежилетів, без касок. Ми двох ліквідували, решта розвернулась і втекла. Мабуть, вони думали, що ми покинули позиції, і думали, що просто зможуть на них забігти й зайняти. Нічого, Рубіжне ми ще теж повернемо і відбудуємо”.
Сьогодні гвардійці разом з іншими складовими Сил оборони продовжують тримати лінію фронту, яка нині проходить по державному кордону на відтинку Харківської області. Тут тривають артилерійські дуелі, робота авіації, вогневі контакти з піхотою противника. У самій Цупівці поки дуже небезпечно. Село потребує відбудови та розмінування.
