Мінометник 3 бригади оперативного призначення “Спартан” Сергій розповів зміни у специфіці роботи мінометних розрахунків.
Сергій отримав значний досвід роботи з різними системами мінометів за роки російської агресії. Брав участь у боях з 2015 року.
“Починав з добробату у 2015 році. Воював під Авдіївкою, Донецьком. Це був ДУК ПС, 5 окремий батальйон. Там головне, аби в тебе було натхнення, ти хотів знищувати ворога і тебе брали. Там була дисципліна, тебе раді були бачити, навчали. Школу велику отримав практичну. Я мав вищу освіту, тому після співбесіди з комбатом поставили мене у мінометну батарею. Там набував досвід роботи з мінометами 82 та 120-ми, багато працював на т.зв. “Васильку”. Мене вчив доброволець-артилерист із Сумського училища. Пощастило, що у 2015 році я вже займався по-новому, без радянських методів. Вже були планшети з програмним комплексом Армії SOS, це полегшило роботу у рази: за тебе рахує машина. Не потрібно виривати куби землі чи розгортати батареї — ти виживаєш тільки, коли мобільний, – згадує Сергій. За рік він вирішив стати професійним військовим та вступає до лав Національної гвардії України. — Офіційно військовим став у лютому 2016 року у військовій частині 3057. Перший контракт завершився у 2018 році. Там теж потрапив до мінометного дивізіону на 120-й калібр, був командиром розрахунку, виїжджали сектор “М” по Донецькій області. Потім у 2018 році я звільнився. І тому, на жаль, на Світлодарській дузі участі я не брав”.
Харків’янин Сергій не мав жодних ілюзій щодо намірів російської федерації раптово масштабувати агресію розпочату в Криму, на Донеччині та Луганщині. Він був впевнений, що це рано чи пізно мало статися.
“Ми прекрасно розуміли, що “наші сусіди” не сплять — готуються до війни. Тому я брав участь у військових вишколах. Готовність була майже бойова. Речі зібрані. 24 лютого прокинувся від вибухів. На жаль, не вдалося потрапити до своєї частини [у Маріуполі]через відомі обставини. Тому пішов добровольцем до військової частини 3017. Тепер це бригада “Спартан”. Прийшов з побратимом, він теж був у оперативному резерві, але у Слов’янську, і теж тоді змоги дістатися туди у нього не було. В обід були при зброї, вже нам видали міномети, ми розгортали захисні позиції, шукали місце для них. Вели бої у П’ятихатках, Дергачах. І так поки вже ворога відкинули на кордон з Російської Федерації, — ділиться Сергій.
Пізніше йому довелося взяти участь в обороні Бахмута. Бійці 3 бригади оперативного призначення “Спартан” воювали там понад три місяці.
— Згодом були залучені до оборони Бахмута. Новини тоді писали про снарядний голод, і це нас теж стосувалося. Хотілося працювати більше. Був ще такий чутливий нюанс. Радянські боєприпаси — дефіцит. У нас були румунські та болгарські. Та все доводилося опрацьовувати по ходу: без таблиць стрільби та настрілу. Виручала Армія SOS: постійно оновлювали програмне забезпечення під нові міни. Траплялися боєприпаси у дуже гарному стані збереження. Інші — по 30-40 років лежало. Дуже якісні американські боєприпаси, це все — новенькі, ці завжди влітали в ціль. Але, на жаль, їх було малувато. Потрібне своє виробництво, щоб було чим працювати. У нашій ситуації ми повинні влучати з другої міни вже по цілі, і потім працювати невеличкими серіями”.
Сергій відданий своїй справі. Він зосереджений на тому, щоб його розрахунки були ефективними та живучими.
“Ми змінюємо тактику, бо міномет — зброя досить проста, там і мінятися нічому: труба, “накольник” і приціл — все. Змінюються боєприпаси. Ще дуже важливе корегування. У нас дуже горбиста місцевість. Майже до 6 кілометрів постріл, б’ємо по координатах закритих позицій, і навіть піхота не може розглядіти, куди там прилітає, це треба тільки дивитися з повітря. Зараз дивимось, куди ти попадаєш, у прямому ефірі, “по очах” [дронах]. Буває працюємо разом з нашим гаубичним дивізіоном, наносимо враження під прикриттям, щоб ворогу не було зрозуміло звідки вогонь. Б’ємо по опорних пунктах, скупченням живої сили. Під’їхав, виставився, швидко відпрацював і поїхав до себе, бо є така штука — контрбатарейна боротьба, не можна затримуватися. Ми їхній кількості протиставляємо мобільність, креативність та українську хитрість. Додам, що Бахмут показав, що нам, артилеристам, потрібна також гарна піхотна підготовка. Бо сьогодні ти артилерист, а завтра доведеться піхотинцем. Там надто все було близько. Ситуація швидко змінювалася”, — розповідає Сергій.
Наостанок зауважимо, що ми зустріли Сергія на зборах командирів взводів Східного оперативно-територіального об’єднання. Він не так давно отримав звання молодшого лейтенанта. Але кар’єрне зростання його завжди цікавило мало. Все, що його цікавить — змусити російські війська якнайдорожче заплатити за плюндрування української землі.
Гвардійці бригади “Спартан” є питомою складовою Сил Оборони України. Вони професійно нищать російських загарбників на східних рубежах й відчайдушно б’ються за волю та суверенітет українських земель.
Штурмова бригада “Спартан” — об нас ламається ворог!
Вступай і наступай!
Заповнюй анкету на сайті https://storm.mvs.gov.ua/
Відділення інформації та комунікації Східного територіального управління Національної гвардії України
