«Кажуть, що війна – це не наука, а мистецтво». Історії трьох бійців-митців, які боронять Україну - НГУ

Бійці-митці з Дніпра: Тимофій Хом’як, Ігор Кирильчатенко, Андрій Карпенко (зліва направо)

Хтось із них вже мав за плечима службу в армії або й бойовий досвід, хтось узяв уперше автомат до рук лише в лютому нинішнього року. Вдома лишилися улюблені музичні інструменти, сценічні костюми, декорації й глядацькі зали, де їх зустрічали оваціями. Тепер вони – бійці. Але й тут, на фронті, вони не полишають творчості – пишуть, грають, обмірковують нові ідеї. Це, кажуть, допомагає підтримувати бойовий дух – свій і товаришів.

Радіо Свобода записало історії трьох вояків, чиї життя до війни були пов’язані з творчістю й сценою.

«Вертеп», його гітара і концерти

Тимофій Хом’як із Дніпра – музикант та засновник гурту «Вертеп». А ще – батько трьох синів. Зараз він – стрілець, рядовий одного з батальйонів тероборони ЗСУ. Позивний – «Вертеп».

Розказує: 24 лютого він записався до списку добровольців тероборони, а 26 лютого вже отримав зброю. Ні бойового досвіду, ні навіть досвіду служби в армії до цього не мав. Довелося, каже, навчатись всього з нуля – розбирати автомат, стріляти, опановувати тактичну медицину, топографію тощо.

Кажуть, що війна – це не наука, а мистецтво, отже, певна творчість присутня у військовій справі», – напівжартома каже Тимофій. Зазначає: поруч з автоматом у нього й зараз є гітара, а в підрозділі ще один професійний музикант – позивний «Бас», з яким вони іноді грають невеличкі концерти.

Щоправда, автомат ми тримаємо в руках набагато частіше, ніж гітару. До речі, окрім мене, ще двоє музикантів гурту «Вертеп» наразі у війську – Олексій Бондаренко та Микола Константинов. І хоча ми перебуваємо в різних військах, навіть іноді вдається бачитись. Так, в середині квітня ми організували невеликі одноденні гастролі з восьми концертів у наших підрозділах», – розповідає Тимофій Хом’як.

Музикант каже: війна для нього і його товаришів розпочалася не в лютому нинішнього року. З весни 2014-го і до зими 2022-го включно він разом з гуртом «Вертеп» зіграли кілька сотень концертів на українському Донбасі.

Це було щось схоже на агітбригаду – грали та співали в різних умовах, і в шанцях, і на нулі, в шахтах, в спеку і в мороз на танках. Робили музичну політінформацію! Я – за освітою історик, тому трохи знаюсь на роботі політрука», – розказує він.

Навіть зараз, під час повномасштабного вторгнення РФ, Тимофій з друзями продовжують зрідка записувати пісні. Переважно дистанційно, але іноді, розповідає, заїжджаючи до студії у Дніпрі.

За весну ми оприлюднили три відеокліпи. Їх можна переглянути у нас на сторінці у фейсбуці або ютуб-каналі. У найближчих творчих планах – встигнути покупатись в Азовському морі до кінця купального сезону, звільнивши наш український південь», – додає музикант.

«Артист» планує виставу й пише пісні

Актор і режисер із Дніпра, керівник театру «Арт-Фронт» Ігор Кирильчатенко з позивним «Артист» – на фронті вдруге. 2014 року він вже воював на сході України. Спершу – в складі однієї з частин Нацгвардії, потім – у ЗСУ. Пройшов «гарячі» точки Донбасу, зокрема Горлівку. Зараз, так само, як і тоді, пішов добровольцем. Боронить Україну в складі одного з полків Нацгвардії, знову – на сході України.

У хвилини перепочинку боєць міркує над наступними спектаклями. Нещодавно театральний проєкт «Вистава без бар’єрів «Полон», який ініціював він з командою однодумців ще до війни, посів друге місце у конкурсному відборі від Українського культурного фонду.

Ігор Кирильчатенко каже: нову виставу планують створити на основі автобіографічної книги «Фуга 119. В тональності полону», яку написав український доброволець Ігор Михайлишин. 2014 року він пробув у полоні бойовиків 119 днів.

Режисеркою та авторкою сценарію, як і в попередній виставі творчої команди «Незламний», виступить дніпрянка Вікторія Чернова. У спектаклі, окрім самого Ігоря Кирильчатенка, зіграє актор театру й кіно Олег Шульга, відомий українському глядачеві за фільмом «Червоний».

Хотілося, щоб це була не просто чергова вистава, а вистава, яка б справді порушувала важливі проблеми. Автор книги, яка ляже в основу, – Ігор Михайлишин. Це – один з піаністів Майдану, прямо з Майдану пішов на фронт. Він – боєць батальйону «Донбас», потрапив у полон при виході з «Іловайського котла». Як добровольців їх тримали довго й в жорстких умовах. Ми плануємо це показати. Хочемо, щоб це була «вистава без бар’єрів», тобто щоб глядач був занурений в атмосферу, щоб він ніби сидів в одному підвалі з нашим героєм», – розповів Ігор Кирильчатенко.

Він каже: у травні нинішнього року вже мали проводити репетиції, а восени виставу вже мали показати на сцені. Однак повномасштабне вторгнення Росії в Україну внесло корективи: троє учасників проєкту – сам Ігор Кирильчатенко, автор книги Ігор Михайлишин та актор Олег Шульга – зараз на фронті. Отож, каже керівник проєкту, його реалізацію доведеться відтермінувати. Дещо змінять і сам задум: у виставі йтиметься не тільки про полон, пережитий бійцями-добровольцями 2014 року, а й про події 2022-го, зокрема полонених «азовців».

На жаль, основні члени команди наразі перебувають фронті, та сподіваємось що УКФ ввійде в положення і строки реалізації перенесуть до нашої перемоги, яка вже не за горами», – каже він.

Актор додає: окрім театральних задумів, у нього є й інші творчі ідеї. Нещодавно він написав пісню.

Склав пісню про «Дніпро-1» і про нашу бойову роту – «Примари». Трохи в гумористичному плані. Надіслав колезі до Києва – він переспіває в студії під гітару. А потім, якщо буде ще доступ до інтернету, і кліпчик зроблю. Тож незабаром – прем’єра! Мистецтво і тут допомагає піднімати бойовий дух підрозділу», – каже він.

«Маестро» читає українську класику й пише вірші

Боєць Національної гвардії із Дніпра Андрій Карпенко з позивним «Маестро» – колишній актор одного з театрів. З перших днів повномасштабної війни на бойових позиціях він начитує поезію українських класиків і викладає у вигляді роликів на своїй фейсбук-сторінці.

Офіцер каже: робить, коли є хвилини перепочинку між виконанням службово-бойових завдань. Поезією він захоплюється давно, а понад половину свого життя й сам пише вірші.

У доробку бійця – уже десятки начитаних віршованих творів класиків української літератури: Тараса Шевченка, Лесі Українки, Олени Теліги, Василя Симоненка, Василя Стуса тощо.

Українська мова надзвичайна за своєю милозвучністю й мелодійністю. І на передовій, і на певних позиція, де стоять військові, має бути підтримуюче, патріотичне слово. Це об’єднує і веде нас до однієї мети – до перемоги над ворогом. Я це роблю не тільки для військових, а для всіх українців, які зараз переживають велике хвилювання, горе, розпач», – сказав Андрій Карпенко.

Боєць також записує відеоролики з власними поезіями. Пізніше, каже він, вони увійдуть до поетичної збірки, яку планує видати друком. Книжку, каже, роздарує військовим. Але це буде пізніше – після перемоги.

Масштабна війна Росії проти України

24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.

Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».

Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.

На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».

Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей.

Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».

Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були під російською окупацією.

Управління Верховного комісара ООН із прав людини змогло підтвердити загибель 4395 і поранення 5390 цивільних через повномасштабну війну Росії проти України. Це дані від 24 лютого до півночі 12 червня, повідомили в УВКПЛ ООН. Серед загиблих – 275 дітей, серед поранених – 451.

Від admin