Історія тата-військовослужбовця молодшого лейтенанта Артема Шатунова, багатодітного батька у котрого четверо прекрасних діток: Володимир, Денис, Єлизавета та найменшенька Марія.

Найстаршому сину Володимиру 17 років. Він планує піти по батьковим стопам. Вже навчається у вищому навчальному закладі та здобуває професію музиканта, але все не просто так, адже він хоче бути військовим музикантом. Як говорить сам Володимир, йому подобається чітке, ритмічне крокування військових під час звучання урочистих маршів. Плани хлопця далекоглядні: здобуття вищої музичної освіти, потім військова служба за контрактом і вступ до військового вишу.

14-річний Денис ще не визначився із професією, та тато говорить, що на даному етапі життя хлопець має бажання стати військовослужбовцем. До речі, свої 13 років Денис запам’ятав на довго. Саме того дня, після служби, тато без попередження приїхав додому із подарунком і ранком розбудив сина. 

«Його приїзд додому після довгої розлуки був найбільшим подарунком від тата не лише мені, а всім нам», – згадує Денис.

«А дівчата є дівчата, вони ще маленькі тому ні вони, ні ми з дружиною не знаємо, якими будуть їхні плани на майбутнє», – зазначив Артем. Здавалося б тато військовий і професія мала б відкласти відбиток на вихованні діток, та ні. Як говорить дружина Наталя: – «Артем їх весь час балує, але діти його слухають ліпше ніж мене, і після таткових вихідних, мені не один день потрібно їх організовувати».

 

Враховуючи, що Артем весь час на роботі виховання дітей майже повністю лягло на плечі дружини, а вихідні татуся є найліпшим подарунком для всієї родини.

Батьки – це керовані своїм серцем інженери, які будують мости до майбутнього своїх дітей. Тож ця розповідь про батька, майстер-сержанта Бориса Хозея, який сміливо і не вагаючись продовжив династію військових і пішов по стопах свого тата, до речі також Бориса.

Та не лише чоловіки є військовослужбовцями у цій сім’ї, дружина також була військовою, а зараз вже на заслуженому відпочинку. Знайомство із майбутньою дружиною було досить звичайним, проїжджаючи по вулиці, Борис помітив дівчину, котра поспішала додому і запропонував її підвезти. Далі зустрічі, пропозиція й одруження. Як жартує військовий: «Ось так і катаю свою Ніну все життя!»

У спільному шлюбі вони виховали двох прекрасних доньок, старша Каріна і менша Вікторія. Старша донька здобула цивільну освіту, але згодом, по завершенню навчання пішла по стопах батьків і також стала військовою. Як згадує Каріна:

«Наше дитинство дещо відрізнялося від інших дітей, ні, воно не було поганим. Та от ляльками ми з сестрою не гралися, нас більше приваблювали інструменти та автівки. Тато говорив, що в якийсь момент він навіть почав хвилюватися…»

 

Професія батька ніколи не відкладала свій відбиток на їх вихованні. Завжди уважний, турботливий, ніжний, люблячий та справедливий.

Стосовно меншої доньки Вікторії, тато мав чіткі плани та доля змінила напрямок. Але династія військових не припинилася, кожна із дівчат обрали собі чоловіків військовослужбовців.

Одним із курйозних моментів життя цієї родини військовослужбовців, є те, що після прання, доводиться ретельно перебирати речі, щоб знайти саме свою форму.

Ця історія нагадує нам, що військова служба – це не лише професія, а й стиль життя та духовна позиція. Батьки, які служать в армії, є не тільки опорою своєї родини, а також прикладом для наступних поколінь. Вони вчать дітей відповідальності, дисципліни, взаємовиручки і звичайно патріотизму.

Нехай День батька стане в цьому році для всіх батьків лише святом любові, родинного затишку та радісного спокою. Кожен тато заслуговує на це, адже він – це сильна та впевнена опора у житті своєї сім’ї.

З Днем батька!

Група інформації та комунікації військової частини 3061