З початку повномасштабної війни, спортивна підготовка, фізична та моральна витривалість допомагали долати довгі кілометри під обстрілами у повному бойовому спорядженні та евакуювати поранених з першої лінії оборони.
Віктор, професійний спортсмен, кандидат у майстри спорту з легкої атлетики, тріатлону, поліатлону та військового семиборства. Він ніколи не думав, що колись одягне однострій. Доля розпорядилася інакше: у 2016-му році за прикладом друга-спортсмена вступив до лав Національної гвардії України. І вже виборював перемоги на військових спортивних майданчиках.
Нацгвардієць виконував бойові завдання у Херсонській області з самого початку повномасштабного вторгнення й до звільнення Херсону від окупантів. Його підрозділ здійснював розвідувальні операції у складі Сил оборони. Віктор згадує перше бойове хрещення, коли за сигналом про допомогу вночі у повній темряві їхали під ворожими обстрілами забирати поранених:
«Ситуація була складна, від дощу розмило дорогу, використовувати світло фар – це значило розкрити себе перед ворогом. Ручними ліхтариками підсвічували дорогу аби автівка не застрягла і ми мали можливість доїхати до побратимів, які потребували нашої допомоги. Пікап бійців наїхав на протитанкову міну. Поранених забирали поспіхом: час йшов на хвилини»
Щоб зберегти життя, під час транспортування пораненим ставили крапельниці, накладали турнікети.
«Доїхали дивом, чорні від болота, страшенно втомлені, але всіх довезли до безпечної зони. Ще один випадок – бійцю відірвало ступню протипіхотною міною. Пам’ятаю, як він навіть намагався жартувати, триматися, щоб не втратити свідомість. І таких історій незламності духу своїх побратимів, визволителів Херсонщини я бачив чимало, це реальні герої», – згадує нацгвардієць.
Фото біля посіченого снарядами знаменитого пам’ятника херсонському кавуну для Віктора є символічним. Тут він виконував завдання на початку активних бойових дій та побував вже по їх завершенні, після деокупації.
«Я був щасливий бачити звільнені від окупанта села та міста, людей, які радо обіймали нас, дякували та щиро частували нас їжею. Я став більше цінувати життя та надихнувся героїзмом людей, які боронять свою землю від ворога. Досвід з деокупації Херсонщини тільки підсилив мою віру у нашу абсолютну перемогу», – говорить Віктор.
Група інформації і комунікації Центрального ТУ
