Настав час захищати своїх батьків, наречену та свою країну.
Так пояснює своє рішення приєднатися до лав Нацгвардії України Олександр Ємченко. Він сам родом з Херсону, декілька років жив у Києві. Звідти і евакуював матір та наречену, а сам пішов у військомат. Але відразу мобілізуватись не вийшло, пригадує чоловік.
«У черзі я був 4626, а вдень там могли відправити служити не більше 100 чоловік. Тому, поки чекав, з друзями приєднались до волонтерського руху. Але терпіти відправки у навчальний центр не було більше сил, тому ми пішли і сказали, що не хочемо чекати мобілізації і записались добровольцями. Мене відправили у підрозділ Нацгвардії, і тут я отримую необхідну підготовку і теоретичні знання».
Олександр каже, що війна для нього почалася ще 2014 року. Але щось постійно тримало. Після атак на Київ та Херсон, де жили родичі, питань вже ніяких ні було. Олександр остаточно вирішив: спочатку евакуація жінок, а самому – за зброю. В свій підрозділ приїхав зі своїм шоломом та бронежилетом. Не приховує Олександр і свою найбільшу мрію.
«Я маю зробити все щоб звільнити нашу країну, і краще бути готовим, поки є час на підготовку. Звісно мрію, звільнити всі наші міста, особливо рідний Херсон. Однак для мене, як для українського військовослужбовця будь-яке місто нашої держави своє, рідне. Тому я готовий боронити від російського агресора кожне місто і кожне село. Усюди, де буду потрібен.»
Олександр каже, що з моменту прийняття рішення йти добровольцем жодної хвилини не пошкодував про це. Адже захищати свою Батьківщину і наближати перемогу – не лише обов’язок, а і честь для кожного чоловіка.
