Інструктор з тактичної підготовки на псевдо Художник про бойовий досвід, поранення і креативний підхід до навчання - НГУ

«Я хотів набратись бойового досвіду, бо інструктор без бойового досвіду – це інструктор на бумагах, тому зі своєї посади я перевівся в батальйон, щоб вирушити на передову», – каже інструктор з тактичної підготовки 25 бригади імені князя Аскольда на псевдо Художник.

Шлях військового розпочався майже 6 років тому, коли в 19 років він вирішив підписати контракт та долучитись до лав Національної гвардії України. Таке рішення юнак обґрунтовує тим, що він зростав у сім’ї, де виховували повагу до військових та до професії в цілому, бо його батько служив у морському флоті, а сам юнак захоплювався роботою військових та звертав увагу на патрульних в містах, тому пішов саме в бригаду охорони громадського порядку.

«Коли почалось повномасштабне вторгнення, я був старшим інструктором з бойової підготовки та готував ротні групи на виїзд на передову. Я намагався давати бійцям тільки ті знання, які будуть їм дійсно корисними, мав особисте бачення та креативний підхід до навчання, тому побратими дали мені позивний «Художник», бо я художник і я так бачу», – пригадує воїн.

Розуміючи всю важливість своєї посади, юнак вирішив перевестись в батальйон та вирушити на передову для здобуття бойового досвіду, щоб покращити свої знання і навички, та бути гідним того, щоб навчати військових, які вже мають бойовий досвід, бо тренування військових є систематичними та постійними, незалежно від рівня знань.

«Свій бойовий досвід я здобував на напрямку Кремінної, або в «лісі чудес», як ми його назвали. Тактика ворога щоденно змінювалась, та тиск на позиціях був шаленим, ворог працював по нам постійно, різними видами озброєння та намагався дійти до нас впритул та закріпитись. Коли ми виходили з позицій, як командир групи я вирушив першим, мені під ноги прилетів снаряд СПГ, медика позаду мене контузило, а я відчув осколки по тілу та в голові. Завдяки роботі медиків та злагодженим діям моїх побратимів мене змогли евакуювати через 3 години після поранення», – розповідає про своє поранення Художник.

Юнак переконаний, що війську потрібні вмотивовані бійці та бойові командири, але першочергово важливим є братерство. Колектив має працювати як єдиний механізм, тоді робота буде якісною та ефективною!

«Художник» і надалі проводить заняття з особовим складом опираючись на свій бойовий досвід, та проходить реабілітацію, щоб відновитися та далі працювати на благо війська заради спільної перемоги!

Відділення інформації і комунікації Північного Київського ТУ

Перейти до вмісту