З літа 2024 року гвардійці 35 Сумського полку виконували бойові завдання на Покровському, Лиманському, Харківському напрямках. На деякі з них протягом короткого часу доводилося заходити двічі. Кожен з таких заходів — пекельний квест. Про те, де було найтяжче, яку тактику застосовували російські загарбники, якими ресурсами українським бійцям вдавалося їм протистояти, а також чому сумські захисники навчилися у «азовців» — в Епізоді п’ятому «Хроніки незламності».
Вогнева міць, мобільність, технологічність, зокрема розвиток безпілотних систем та РЕБ. Ці характеристики зазнали суттєвих змін у 35 Сумському полку протягом 2024 року. Нині підрозділ активно воює на найгарячіших напрямках та набуває актуального бойового досвіду разом з найсильнішими українськими бригадами. Добрі результати показали оператори дронів, артилеристи, екіпаж БТР-4Е.
«У липні 2024 року була сформована батальйонно-тактична група 35-го полку Національної гвардії України для виконання завдань на Покровському напрямку. Згодом були Серебрянський ліс, саме Лиманський напрямок та Нью-Йорк. Там виконували завдання спільно з 12 бригадою Азов. Після ми перемістилися на Харківський напрямок до державного кордону з російською федерацією, звідки противник здійснював на нас вогневий вплив та наступальні дії. Наразі ми знову працюємо з «Азовом» та разом з ними почали оборонну операцію в населеному путі Неліпівка і після Неліпівки, знов БТГр був переміщений на Харківський напрямок, – розповідає заступник командира 35 Сумського полку зі служби Дмитро Крючков. Він додає, що його підлеглим довелося воювати у дуже важких умовах, зокрема на Покровському напрямку в Іванівці, Гродівці та Новогродівці. — Наш особовий склад на деяких напрямках займав оборону сходу, тобто не було підготовлених в інженерному плані позицій також на деяких напрямках. У Іванівці навіть відбувались зустрічні бої. Чисельність особового складу противника перевищувала мінімум в нас в шість разів. Була його перевага в дронах, зокрема великогабаритних, артилерії. Тому були найтяжчі бої саме на Покровському напрямку. Потім в Серебрянському лісі уже були більш облаштовані позиції, передній край був замінований. У Нелипівці було важче. Міська забудова приватний сектор розділяв нас сусідами суміжниками з п’ятим батальйоном «Азов» вал із залізничною дорогою, що не давало нам змоги перекривати, один одного фланговим вогнем тому Противник теж діяв, зносив з артилерії, дронами, постійно відправляв на штурми велику кількість особового складу».
Бойовий медик батальйону оперативного призначення Іван Куцин також зазначає, що Покровський напрямок для його підрозділу був найтяжчим.
«Ворог брав чисельністю, у них дуже сильна була вогнева підтримка, їхня артилерія не замовкала. На наші спостережні пункти, де наших бійців було п’ять-шість осіб, вони відправляли до 20 осіб, і вони пробували брати в кільце. Якщо FPV не може пробитися до СП [спостережного пункту], бо заважають дерева, туди летить міна 120 мм одна або дві. Вони чистять для себе прогалину, щоб можна було залітати й вибивати нас з позиції, — ділиться Іван Куцин. Водночас рівень навченості підрозділу значно зріс через обмін досвіду з «азовцями» — Мені сподобалось працювати з четвертим батальйоном бригади «Азов». Ми виконували завдання в Серебрянському лісі. Все було дуже красиво я б сказав, тому що у нас на сортувальному пункті в лісі була ер-маса [еритроцитна маса], були всі необхідні засоби для того, щоб стабілізувати тяжких поранених. Коли ми переїхали на Нью-Йоркський напрямок, то там ми виконували переливання крові, і це рятувало життя. Один із наших бійців уже починав втрачати свідомість, але завдяки діям фельдшерів, які були на медеваку, вони одразу привели до його тями, і, слава Богу, він вижив».
На Покровському напрямку також заявили про себе артилеристи 35 Сумського полку. І ворогу це сподобалося не дуже.
«Противник здійснював на нас суттєвий вплив своїми fpv-дронами. Завдяки «Азову» ми отримали дані, звідки йде наймасовіший виліт дронів противника, і наш 2С1 розрахунок вдало відпрацював по тій будівлі, де знаходились їхні пілоти, з усією технікою їхньою. Льотний особовий склад противника був знищений», — розповідає підполковник Крючков.
Також артилеристам доводилося багато працювати «на заборону дій», зриваючи штурми ворожої піхоти.
«Нам дали чергову ціль, і ми почали працювати. По установках, коли командир почав їх змінювати, я зрозумів, що приціл спершу «зменшується», тобто ціль підходить, потім я вже побачив, що планка прицілу вже «збільшується», тобто противник від нас віддаляється. Кутомір теж вже «йде» в ліву сторону, тобто росіяни уходять трохи лівіше. По завершенню стрільби ми заходимо в бліндаж і командир нам каже, що черговий наступ піхоти був зірвано і ми завдали їм втрат безпосередньо ми. Це було одне з найкращих відчуттів! – ділиться командир САУ «Гвоздика» Грай. До мобілізації він встиг побувати в окупації. Побачене не залишило сумнівів: майбутнє можливе тільки у вільній країні. Влітку 2024 року заходив на Покровський напрямок навідником, навздогін до свого розрахунку, бо тільки-но встиг пройти навчання на заході країни — Це просто відчуття того, що всі важкі тренування не дарма, що зараз на голови противників полетить отакий от двадцятикілограмовий чемодан, і, дай Боже, звісно, хтось з них додому вже не повернеться!»
Серед бойових епізодів виділяється ліквідація прориву росіян між позиціями сумських гвардійців та «азовців». Це була спільна акція, яка продемонструвала високий рівень взаємодії між підрозділами та їхню стійкість.
«Противник прорвався між двома позиціями, це п’ятим і шостим батальйоном на стику на двох МТЛБ, висадився у нас в тилу. Танкісти «Азова» знищили два МТЛБ. Їхня піхота спішилася та зайняла посадку у нашому тиловому районі. Тоді наш 120-й міномет почав працювати, сковувати їхні дії, щоб вони далі не розповзлися та не позаймали більш вигідні позиції. Після чого виїхав наш БТР-4Е та осколково-фугасними снарядами знищив піхоту противника на займаних його позиціях», — згадує Дмитро Крючков.
Порівнюючи характер бойових 2022 та 2024 років, гвардійці відзначають, що якщо раніше ключовими факторами були мотивація та навченість, то сьогодні все більш вагому роль грає технологічність.
Відділення інформації та комунікації Східного Харківського ТУ НГУ
