За весь час перебування на фронті нацгвардієць відремонтував більше тисячі та “облітав” понад п’ять тисяч дронів. Його «пташки» допомагають нищити ворога на одному з найзапекліших відтинків фронту – Покровському напрямку. Хоча до війни Ярослав Шуптар мав цілком цивільне заняття – конструював паливнороздавальні колонки для АЗС. Як цивільна інженерія допомагає на фронті – читайте далі. 

На початку служби Ярослав не лише збирав і налаштовував дрони, а й сам виїжджав з ними на бойові завдання. Кожне влучне ураження техніки чи позицій противника додавало впевненості, а з нею — і бажання вдосконалювати свою роботу.

Згодом у підрозділі вдалося власноруч зібрати ретранслятор. Це обладнання суттєво підвищило ефективність роботи екіпажів безпілотних авіаційних комплексів, розширивши зону дії дронів і підвищивши стабільність зв’язку.

— FPV-дрон — це механічний солдат, — пояснює Ярослав. — Але щоб він «запрацював», його потрібно зібрати, налаштувати й врахувати безліч деталей: від електроніки, телеметрії та програмного забезпечення — до механіки та реальних бойових умов, де завжди є пил, волога і постійна небезпека обстрілів.

Ярослав наголошує: робота з дронами вимагає максимальної точності й відповідальності. Це не просто про збирання «гвинтиків» — це про зброю, яка реально здатна вплинути на хід бою. Саме від техніка залежить, чи злетить безпілотник і чи влучить у ціль. А будь-яка помилка може коштувати життя побратима або зірвати цілу операцію.

«Кожен мій робочий дрон – це крок до наближення перемоги. Найскладніше в цій роботі – це нестача часу. Дивишся на нього – він цілий візуально, а коли починаєш тестувати – не працює камера, мотори крутяться в різні сторони. А особливо коли йдуть великі штурми, просто не встигаєш. За весь час перебування на фронті я ремонтував більше тисячі дронів, а «облітав» більше п’яти тисяч», – каже гвардієць.

Ярослав виконує завдання далеко від дому – на Донеччині, але його підтримує велика родина: дружина, двоє синів і брат – ветеран російсько-української війни. Гвардієць впевнений, що українське військо захистить і збереже країну. Окрім віри, весь свій талант він присвячує цій великій меті.

«Я мрію, щоб ця війна закінчилась перемогою – не заради помсти, а для майбутнього. Щоб ми могли знову будувати, творити, ростити дітей без страху. Я хочу, щоб мої діти бачили не небо війни, а небо миру. І саме заради цього я тут», – резюмує гвардійський авіатехнік.

Група інформації і комунікації Західного ТУ