Нацгвардієць Олександр свій перший контракт підписав одразу після закінчення строкової служби.
“В моїй сім’ї тато був військовим, а зараз молодший брат в лавах ЗСУ служить, боронить Україну. Я теж з дитинства мріяв бути військовим. Так і пішов, не порушуючи сімейну традицію”, – розповідає боєць.
Олександр проходить військову службу в Херсонському полку Південного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. До виконання військового обов’язку ставиться відповідально. Такої ж віддачі вимагає й від підлеглих:
“У мене все чітко організовано – мій підлеглий особовий склад перевірений і знає, що ми одна команда. Всі хлопці дорослі та з чіткою позицією – не пустити ворога ні на сантиметр нашої Батьківщини. Я вимогливий, але всі розуміють, що від них вимагається, завжди допомагають. Можу з гордістю сказати, з колективом мені пощастило. Моє відділення – моя сім’я на даний час”.
Початок повномасштабного вторгнення для гвардійця виявився неочікуваним:
“Як завжди, зранку прокинувся, збираюся на службу, аж тут дзвінок – бойова тривога. Я думав, як завжди, навчальна. А тут з’ясувалося, що ні, таки бойова. Навіть не міг подумати що буде війна. Вірніше, хотілось, щоб наш недолугий сусід зрозумів, що в цивілізованому світі так не вирішуються питання. Коли ти лягаєш спати – все добре, а зранку прокидаєшся і війна. Дуже переживав за родину, яка була в цей момент в місті, розуміючи, що буду виконувати завдання, а вони залишилися без моєї фізичної підтримки”.
На початку війни Олександр тримав оборону Херсонщини, а потім Миколаєва. Коли українські війська відігнали ворога від Херсона, продовжив нести службу на блокпостах області. Бойова служба на блокпостах близ лінії зіткнення небезпечна і ризикована. Окрім ворожих обстрілів і заходів диверсійно-розвідувальних груп, доводиться боротися з перевезеннями заборонених речовин і незаконної зброї. Про один із таких випадків військовослужбовець розповідає:
“Одного разу зупинили автомобіль, перевіряємо документи у водія, який помітно нервує. Звичайно, прийняв рішення провести поверхневий огляд автомобіля. Кермувальник ще сильніше почав нервувати. Заглянув в багажник, а там було щось накрито одягом. Попросив водія підняти той весь одяг, щоб можна було побачити, що там знаходиться. Я не очікував побачити там автомат та самурайський меч “катана”. Затриманого і зброю передали працівникам поліції. Це лише один випадок, а зброї та різних нелегальних речовин постійно знаходимо доволі багато”.
Кожен, хто з перших хвилин опинився на фронті, будучи фізично мужнім, в душі переживав за всіх близьких та рідних. Вони є те, заради чого захисники міцно тримаються на позиціях, бо не хочуть, щоб їх діти бачили війну власними очима.
“Моя сім’я для мене – справжні герої. Вони жодної секунди не сумнівалися ні в наших військах, ні в рідних, які пліч-о-пліч зі мною в строю по теперішній час. Саме це мене надихає та дає сили гнати ворога. Найбільше хочеться, щоб всі дочекались свого оборонця з війни”, – ділиться думками гвардієць.
Група інформації та комунікації Південного Одеського ТУ
